«Нам приносять людей без кінцівок, а ми не можемо їм допомогти». Розповідь бійця тероборони, який захищає шпиталь у Маріуполі

Олександр вступив до лав тероборони задовго до початку війни. І коли все почалось, для нього питання не стояло, що робити далі.

Отримав зброю, припис – охороняти військовий шпиталь. Він охороняє його в Маріуполі і зараз. Ось тільки ситуація навколо шпиталю різко погіршилась.

«Останні два тижня нам безперервно несуть людей. Після кожного обстрілу, а вони тут майже без перерви, люди на руках несуть до нас своїх рідних. У кого немає ноги, у кого руки, у кого обох ніг. Люди стикають кров’ю. І у нас всі хірурги не розгинаючи спину оперують і оперують з ранку до ночі. 

Але зараз поранених стало стільки, що шпиталь вже не може всіх прийняти. Немає столів для операцій, немає куди класти людей, рук хірургів не вистачає.

Ви можете собі уявити, що це таке, коли чоловік приносить на руках жінку без ноги, а ми кажемо йому – везіть її в нішу лікарню, бо у нас тут під зав’язку! Це жахливо.  Так відбувається щодня. І від цього накриває дика депресія. Здається, що все пропало, що ми звідси живими вже не вийдемо, що це кінець.

А потім приходять азовці, розказують, як нищать ворога, як беруть полонених, і здається, що не все так погано.

Ось такі емоційні гойдалки щодня по декілька разів на день».

Зараз шпиталь вимушений був змінити місце своїй дислокації. Всі поранені евакуйовані і в безпеці. Хлопці тероборони продовжують нести службу и тримають стрій, не дивлячись ні на що.