Щасливі разом. Історія кохання маріупольських театралів, - ФОТО

Вона - в чорній сукні, він - у чорному шкіряному піджаку та білій краватці. Обоє усміхнені та щасливі. Через кілька годин вони опиняться в театрі, де їм влаштують справжнє шоу...

До Дня всіх закоханих, 0629 підготував небанальну історію кохання маріупольських театралів - Наталі Гончарової та Валерія Капінуса.

Знайомтеся з нашими героями: Наталя Гончарова - репетитор з техніки мови Донецького академічного обласного драматичного театру Маріуполя (драмтеатру) та керівник Театральної артілі "ДрамКом", Валерій Капінус - актор драмтеатру та реставратор дверей у проєкті "Життя дверей має значення".

Валерій з міста Дніпродзержинськ (теперішнє Кам'янське), Наталя - з Маріуполя. Познайомилися 2003-го року у Дніпродзержинську. Валерій тільки закінчив школу і вступив у студію при Дніпродзержинському театрі, де Наталя на той момент вже працювала режисером.

Першу виставу, у якій грав Валерій, ставила саме Наталя. Це був дитячий спектакль "Чукоккала". Кожен актор там грав кілька ролей і мав швидко перевдягатися. З цієї вистави почалася професійна кар'єра Валерія, як актора, а його першим режисером стала Наталя.

У якомусь банальному серіалі, історія кохання мала б початися на цьому моменті, проте не тут. Іскра між парою промайнула значно пізніше. Спочатку їм було просто комфортно разом працювати.

Зав'язалися романтичні стосунки у пари через два роки після знайомства. Валерій та Наталя пішли з командою театру святкувати День Конституції на природу. На березі Дніпра відбувся їх перший спонтанний поцілунок. Ніхто з них не думав, що це переросте у щось серйозне. Наталя незадовго до того розлучилася з першим чоловіком і не шукала нових стосунків, але вони її знайшли.

Пара пояснює це тим, що все найважливіше в нашому житті відбувається спонтанно.

Валерій говорить, що максимум, що може зробити чоловік - це запропонувати себе, а обирає вже жінка. Ось так у них і відбулося.

Одного разу, сказавши батькам, що їде з друзями на рибалку, 20-річний Валерій поїхав до Наталі в Київ, де вона в університеті здавала сесію. До того часу юнак самостійно ніколи не їздив в іншу область, але заради коханої дівчини переборов страхи і невпевненість.

На початку стосунків пара мала кілька приводів для хвилювання. Валерій переживав, чи прийме його син Наталі від першого шлюбу, якому на той момент було 6 років. Але вони швидко знайшли спільну мову і поладнали. А Наталя не знала, чи приймуть її батьки Валерія через те, що вона на 6 років старша і має сина-першокласника. Але їх це не злякало, навпаки, обраниця сина припала їм до душі.

Що подумають люди - хвилювало пару в останню чергу.

У 2008 році Наталя раптово, лягаючи спати, запропонувала Валерію одружитися. На той момент пара жила разом 3 роки. Чоловік одразу погодився і наступного дня вони пішли подавати заяву до РАЦСу.

Дату весілля обирали кумедно: так, щоб у них не було в той день репетицій чи вистав. Реєстратор дуже здивувалася, що розпис підлаштовують під графік театру.

Весілля гуляти не планували, максимум - посидіти в кафе з дружками після розпису. Але батькам Валерія цей варіант не сподобався одразу, так як це їх єдиний син і його перше весілля. Тому вони взяли ініціативу в свої руки, запросили багато родичів, наготували їжі і влаштували святкові посиденьки, які сподобалися молодятам, бо вийшла гарна нагода зібратися всім разом.

За день до весілля наречені дізналися, що їхні двоюрідні брати та сестри прикрашають свої машини і зроблять з них кортеж. Фотограф з театру запропонував зробити безкоштовну весільну фотосесію, а гример-перукар зробила Наталі зачіску. Багацько різних людей захотіли влаштувати молодятам справжнє свято.

Заїхавши за традицією після розпису в театр, щоб випити з усіма келих шампанського, Наталя з Валерієм потрапили на шоу. Свистки, хлопавки, кульки, викрадення нареченого, різні завдання для Наталі, щоб його викупити, танці та багато інших веселощів.

Сукня у Наталі була, як і годиться театралам, нестандартною - чорного кольору. Через це під час розпису трапився конфуз, коли реєстратор зачитала шаблонний текст, де була фраза про білосніжну сукню. Гості, звісно, взірвалися сміхом.

Весілля гуляли три дні з різними компаніями. Цікаво те, що нічого з того молодята не планували, все сталося саме собою і через це святкування пройшло легко й невимушено. Ні тоді, ні зараз весілля не здавалося парі чимось дуже важливим, тому вони святкують не дату розпису, а дату початку стосунків.

У 2012 році Наталя запропонувала народити дитину. І хоч у Валерія не було установки, що обов'язково має бути спільна дитина, він підтримав пропозицію дружини, - і через рік у них з'явився син. Валерій хотів назвати його Семеном, але хлопчик народився з красивими довгими пальцями, тому вийшов Всеволод. 

До переїзду пари у 2014 році до Маріуполя, у рідне місто Наталі, - вони жили у Дніпродзержинську. Там життя в подружжя вирувало. Особливо яскравими були костюмовані вечірки театралів, які проходили вдома у Наталі та Валерія.

Пара впевнена, що велику роль у їх міцному шлюбі відіграє те, що вони з однієї сфери. Інакше Наталя не знає, чи зрозумів би хтось не з її оточення, чому вона дуже пізно приходить додому після репетицій "ДрамКому", при цьому не отримує за це гроші (так як це аматорський театр). Так само Валерій не впевнений, чи прийняла б якась інша людина те, що він їздить на гастролі або цілує на сцені якусь жінку.

Багато моментів, які є принциповими для інших пар, не є такими для Валерія та Наталі. Наприклад, після одруження кожен з них залишив своє прізвище. Жінка не хотіла переривати прізвище своєї родини, бо вона остання його продовжувачка, а Валерію питання прізвища взагалі було непринциповим.

Подружжя підтримує одне одного в усіх починаннях. Наразі Наталя підтримує чоловіка у розвитку його майстерні з реконструкції меблів, а Валерій підтримує дружину у розвитку її аматорського театру. При чому, не лише словом, а руками, роблячи їй весь реквізит та декор. Також вони підстраховують одне одного у всіх питаннях. Наприклад, якщо у Наталі прем'єра в театрі і багато роботи, то Валерій бере на себе побут. І навпаки: якщо у Валерія є робота в майстерні, то Наталя не смикає чоловіка і бере будинок та дитину на себе.

Головним у сім'ї Наталя називає чоловіка, а він з посмішкою говорить, що мудра жінка іншого й не скаже. Проте справжнім секретом довгих і щасливих стосунків пара вважає постійний діалог та вміння домовлятися, а не нав'язувати свій вибір іншому.