Справа Василя Стуса. Вахтанг Кіпіані розповів у Маріуполі про те, чого немає в книзі, - ФОТО

Вчора, 13 червня, у вільному просторі «Халабуда» не було вільних місць. Люди все підходили і підходили, розміщувались на підлозі і просто стояли в кінці зали. Вони прийшли послухати Вахтанга Кіпіані – автора широковідомої книги «Справа Василя Стуса».

Ця книга наробила галасу. Відомий в Україні як кум Путіна Віктор Медведчук подав позов до суду на Вахтанга Кіпіані. Він вимагав заборонити книгу або вилучити з неї ті частини, які стосуються його ролі у справі про друге ув'язнення великого поета.

Проте Медведчук точно не розраховував на те, що його власний вплив на суди та владу виявиться набагато меншим, ніж спротив українського суспільства.

Реакцією на позов став загальний громадянський протест. Люди купували книги накладом більшим, ніж типографія встигала надрукувати. Сайти з продажу книг продавали ще ненадруковані екземпляри. Молодь влаштовувала флешмоби в соцмережах, висміюючи Медведчука. Офіс ОПЗЖ також зазнав втрат – його декілька разів розмальовували написами «За Стуса».

Але ж ця книга не про Медведчука, наголошував на презентації її автор. Ця книга – про Стуса.

Коли Вахтанг Кіпіані вперше почув про нього, він був ще студентом істфаку у Миколаєві. Кого він не розпитував – ніхто нічого не знав.

Потім він познайомився з дисидентом, який мешкав у Миколаєві і певний час перебував у одній в'язниці зі Стусом.

«Він розповідав мені не про геройство. День за днем він переказував мені, як воно насправді було укрїнським політв'язням у таборах…»

Кілька років пошукової роботи, зустріч з людиною, яка останньою бачила Стуса живим, абсолютно нереальна історія про литовську родину, яка допомогла передати на волю з концтабору записи Стуса…

Так народжувалась книга.

Люди, що прийшли на презентацію, спитали, а як родина Стуса поставилася до книги.

«За новим законодавством я не мушу брати дозвіл на публікацію досліджень про історичну постать. І коли я видавав перші матеріали – я не питав дозволу у родини Стуса. А ось коли отримав останні дописи поета, я звернувся до родини. Вони дозволили використовувати ці матеріали. Потім, коли була надрукована книга, я подарував їм примірник. Сину Василя Стуса книга сподобалася і він навіть подякував за неї. Але потім з’явилося це відео на каналі Медведчука, де він просить залишити у спокої пам’ять його батька. Ось така історія…»

З ім’ям Стуса цікавих історій пов’язано дуже багато. Наприклад, під час другого судилища над Стусом свідком по справі проходила Світлана Кириченко.

На питання Медведчука, адвоката Василя Стуса, жінка сказала таке, на що не наважувався ніхто.

«Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних», - сказала вона. 

Головуючий одразу почав попереджати свідка про відповідальність за відмову давати покази за ст. 179 Кримінального кодексу УРСР, але і це не злякало свідка, вона відповіла: «Ніяких свідчень в цьому суді я давати не буду».

Прокурор почав вимагати у суду порушити кримінальну справу відносно свідка, а захисник Медведчук знову заявив: «Я покладаюсь на рішення суду».

Суд пішов у нарадчу кімнату та згодом оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко С.Т. за ст. 179 КК УРСР.

«Ці люди часто не були героїчними. Звичайні люди. Вони не народжувались для страждань або боротьби. Але сама система часто робила з них героїв, - наголошує Кіпіані. – Під час першого процесу  Стуса звинувачували у антирадянській поезії. Тоді він ще не був дисидентом. Він був радянською людиною і навіть писав покаянного листа. Але вже під час другого процесу – це був націоналіст, який бачив у радянській владі ворога і окупанта».

Вахтанга Кіпіані довго не відпускали. Закидували питаннями не тільки про Стуса, але і про нього самого, а ще – про Медведчука. Бо в біографії цієї особи є дуже багато суперечливих фактів, які потребують нових досліджень. Ці факти можуть вплинути не тільки на історію, але й на сучасні події на сході України і на розуміння природи російської агресії на Донбасі.

Фото - Дмитро Чичера