Что делать, если завтра Россия уйдет из Донбасса и Крыма. Обсуждаем новый законопроект

Представьте, что завтра мы проснулись, а оккупационных войск в Донецке нет, блокпосты оккупантов пусты, Пушилин и компания в бегах. Что делать?  Как должны поступать люди? Кто должен обеспечить поставку воды, тепла и света? Откуда на освобожденных территориях возьмутся украинские гривни? Что делать с паспортами непризнанных «республик»?

Десятки вопросов, на которые Украина за шесть лет войны не дала ответов.

 Неизвестное пугает. Люди в оккупации не знают о планах Украины на их счет и начинают верить слухам и бояться своей собственной страны. 

Но 31 декабря 2020 года произошли перемены. На сайте Министерства временно оккупированных территорий была размещена информация о завершении работы над законопроектом «Про державну політику перехідного періоду на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей, Криму та міста Севастополя». Впервые государство разработало стратегию своего поведения до и после деоккупации, единую и для Крыма, и для ОРДЛО.

Вот здесь, по ссылке, вы можете прочитать полный текст законопроекта. Он большой, на 100 страницах. Мы предлагаем вам самое важное из него.

Основные понятия

Законопроект определяет основные термины: Россия – агрессор и оккупант, начало оккупации – 20 февраля, момент захвата Крыма. События на востоке Украины и в Крыму, начиная с 2014 года, авторы законопроекта разбивают на три периода: конфликтный ( с 14 апреля 2014 года и до теперь), постконфлктный (когда агрессор уйдет, но проблемы в освобожденном регионе еще останутся) и устойчивый мир (в регионе начинается развитие).

А теперь по сути

Оккупация украинских территорий считается незаконной, независимо от продолжительности оккупации.

Все решения оккупационной власти, документы, которые она выдает, сделки и так далее считаются никчемными.

Паспорта и другие документы, выданные украинцам на оккупированной территории, считаются незаконными, за исключением свидетельства о смерти, рождении и о браке. Эти документы подлежат конвалидации (то есть узакониванию). Свидетельства об образовании, дипломы вузов должны подтверждаться квалификационными экзаменами.

Объекты собственности, которые были незаконно изъяты у владельцев во время оккупации, возвращаются собственникам. Если же собственников уже нет в живых или невозможно установить владельца, либо владелец – Российская Федерация, тогда такие объекты передаются государству Украина. В том числе Черноморский флот РФ на территории Крыма.

Преступления, которые подпадают под юрисдикцию Международного криминального суда, не подлежат амнистии.

Людям, которые пострадали от вооруженного конфликта, полагается компенсация причиненного вреда.

Законопроект вводит люстрацию для тех, кто входил в состав вооруженных сил РФ, содействовал им, занимал высокие должности в оккупационной администрации. Эти люди, перечень которых есть в законопроекте, не смогут занимать государственные должности в Украине.

А вот те лица, которые в составе оккупационной администрации обеспечивали жизнедеятельность населенных пунктов (например, занимались подачей воды, тепла, света), от люстрации будут освобождены. 

Помимо правовых аспектов, законопроект содержит и статью «Право на правду». Государство гарантирует правдивое информирование об оккупационном периоде, обязуется обеспечить документирование фактов нарушения прав человека и других преступлений. 

Законопроектом запрещается использование символики самопровозглашенных республик, а все памятники, установленные оккупационной администрацией, должны быть демонтированы.

Отдельный блок  вопросов касается условий проведения выборов на освобожденных территориях.

Вообще закон очень большой и всеобъемлющий. Чтобы разобраться, хорош он или плох, мы обратились к экспертам. 

Ольга Айвазовская, глава Гражданской сети «Опора», экс-представитель Украины в трехсторонней контактной группе в Минске

Законопроект дає визначення ряду понять, зокрема, періодів реалізації транзитних правових норм, визначення понять правосуддя перехідного періоду, конвалідація, окупаційні влада, сили та адміністрації, деокупація, сталий мир, держава-агресор тощо. 

Позитивно варто відзначити сам факт появи комплексного документу, але мені не зрозуміло, чому автори в примітках посилаються на постанову ВРУ від 27.01.2015 щодо звернення ВРУ до ООН та інших організацій про визнання РФ країною-агресором, а не факту окупації АР Крим 20 лютого 2014 року. Наступні рішення органів влади України, звернень до міжнародних організацій, є наслідком подій, які відбулись в умовах вакууму влади, але це не спростовує факту  щодо розгортання міжнародної агресії з боку РВ саме в лютому. Конфлікт, який розпочався з незаконної анексії Криму, може завершитись лише поверненням півострова.  

В цілому посилання на міжнародні документи та рішення Європейського Суду з прав людини є доцільним підходом і він вживається в нормопроектувальній практиці України, особливо, коли мова про терміни, які стосуються міжнародних конфліктів та мали схожі прецеденти. Це сприяє усуненню подвійних трактувань та зловживань з боку РФ в перспективі.

 Є зауваження щодо люстрації, зокрема, один з пунктів говорить про  запровадження СБУ переліку керівних посад вищого керівництва окупаційних сил, або окупаційних адміністрацій РФ, як і обсягу обмежень, що застосовуються щодо цих осіб. Подібні норми створюють правову невизначеність та наділяють СБУ не природними функціями. Такі сенситивні речі, як люстрація, потребують унормування на рівні закону, а не підзаконних актів, чи рішень окремих органів влади.

В той же час, законопроект фіксує як гарантії для громадян щодо захисту прав людини, розслідування злочинів під час збройного конфлікту, правову визначеність щодо санкцій за порушення, але і гарантує дотримання принципів верховенства права, національної пам’яті, вектору на євроатлантичну інтеграцію України. 

Дуже рамковими є положення щодо засад проведення виборів на деокупованих територіях. Фактично, будь яка дата виборів буде порушенням Мінських домовленостей, так вони повинні були організовані ще в грудні 2015 року, що було неможливим на той момент та чому чинився спротив і РФ, і ОРДЛО, які не визнають досі поняття вільних та чесних виборів, трактують на власний розсуд інколи в абсурдній формі поняття міжнародні стандарти та провели власний процес голосування 1 листопаді того ж року. 

Логічним є проведення місцевих виборів після фізичної деокупації та роззброєння та в форматі правової визначеності дати. Також закладено можливість поступального повернення до фактичної юрисдикції України  окремих територій, громад, районів, АР Крим. Загальні засади та стандарти проведення волевиявлення можна розширити до базового набору ознак, які для багатьох можуть звучати двозначно, але під кожну з них міжнародними стандартами передбачені чіткі форми та вимогу. Втім, зважаючи на природу цього документу та необхідність розробки деталізовано закону про вибори на деокупованих та демілітаризованих територіях, навряд, в цьому є значна потреба. 

Чого дійсно не вистачає у цьому блоці, так це додаткової оціночної місії міжнародної організації щодо наявності правових та фактичних умов для проведення виборів у відповідності до стандартів, безпеки та потенціалу проведення чесних і вільних виборів без тиску, погроз, загроз для їх учасників, а також повернення впливу тих інституцій, безпосередня, або опосередкована участь яких і створить для правових умов волевиявлення: суди, банківські установи, державний реєстр виборців тощо.

Генерал полиции Вячеслав Аброськин, возглавлял Национальную полицию в Донецкой области в 2014-2017 годах, готовил кадровый состав полиции для работы на оккупированных территориях после деоккупации

Цей закон дуже об'ємний, дуже багато тем для обговорення. Але однозначно - необхідний сьогодні.

 Країни, які пройшли період перехідного правосуддя Аргентина, ПАР, Колумбія, Боснія і Герцеговіна, Руанда, Німеччина

Позитивні риси:

Кінцева мета -  процес примирення у суспільстві. Правосуддя перехідного періоду передбачає одночасну діяльність держави у чотирьох напрямах: ефективна діяльність кримінальної юстиції, відшкодування збитків жертвам, реформи, що унеможливлюють повторення минулого, офіційна констатація історичної правди.

Визнання на офіційному рівні РФ країною-агресором та країною-окупантом.

Невизнання жодних документів, виданих на тимчасово окупованих територіях чинними та такими, що створюють правові наслідки (крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи, укладання шлюбу).

Невідворотність покарання за найсерйозніші злочини не тільки за національним законодавством, а й відповідно до Статуу Міжнародного кримінального суду. Неможливість застосування амністії до осіб, які вчинили найсерйозніші злочини, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, а саме злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії; умисні тяжкі та/або особливо тяжкі злочини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті; умисні тяжкі та/або особливо тяжкі злочини проти життя та здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, прав корінних народів. Тим самим неможливість асиміляції, обов’язок дійснення самовизначення у складі України у визначений законом спосіб.

Люстрація і неможливість обіймати посади в держаних органах особами, які допомагали країні-агресору.

Заборона щодо обігу валюти країни-окупанта.

Проблемні питання:

Обмеження можливсоті ввезення на територію ТОТ української продукції, соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються фізичними особами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного року, та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Обмеження політичних прав громадян на ТОТ.

Порядок визначення примусового набрання громадянства РФ.

Примусове або автоматичне набуття громадянами України громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Питання утворення міжнародних адміністрацій.

Для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, на деокупованих територіях під час постконфліктного періоду можуть утворюватись та функціонувати перехідні державні, міжнародні перехідні, військово-цивільні адміністрації.(ст.71,72)

Проблема проведення виборів на деокупованих теориторіях.

Вибори на деокупованих територіях призначаються одночасно з черговими місцевими виборами, але не раніше, ніж через два роки після деокупації відповідного району, області, Автономної Республіки Крим, міста Севастополя і проводяться з додержанням визначених цим Законом вимог.

Мария Красненко, юрист Общественного холдинга  “ГРУПА ВПЛИВУ”

11 січня профільним міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій був оприлюднений текст Проекту Закону України “Про державну політику перехідного періоду”. Скажу відразу, що даний документ  є першим цілісним документом, який присвячений здійсненню державної політики та подоланню наслідків збройного конфлікту, системності підходів. Говорячи про документ, його ціль має розумітись як закладення рамкових меж регулювання та основу до політики у різних сферах: освіти, безпеки, судочинства, економіки тощо.

 Проте такий підхід, має зворотню сторону: у бажанні охоплення всього, щодо певних визначених галузей він є поверхневим і не відповідає положенням вже наявного чинного законодавства України. Зокрема, це стосується питань притягнення до кримінальної відповідальності, люстрації. Разом з тим, структура тексту є достатньо складною, містить термінологічні новації, що не відповідають нормам міжнародного права та потенційно можуть створювати колізію в межах законодавства України, дублювання з вже наявними положеннями. Підкреслю, що коаліцією громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, здійснюється детальний аналіз проекту, позиція щодо якого буде офіційно опублікована найближчим часом. 

Проте говорячи загальний висновок, документ в цілому потребує доопрацювань та подальшого профільного обговорення. І власне, саме на цьому потрібно наголошувати. Оскільки інтерес і рівень уваги як всередині України (від громадян і політичних сил), так і за її межами буде зростати. Тому надзвичайно важливо систематично підходити до представлення напрацювань та висвітлення подальших кроків. Проте, це точно ті кроки, які варто робити. 

Мариуполь Россия ОРДЛО Крым оккупация
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Комментарии