Олеся Оробець: «Якби Донеччиною керували не злодії, більшість мешканців були б впевненим середнім класом» (ФОТО)

Цитата, вынесенная в заголовок, принадлежит народному депутату Украины Олесе Оробец, которая в эти дни совершает рабочую поездку по Донетчине. В воскресенье народный депутат побывала в Мариуполе, где посетила детский реабилитационный центр “Республика Пилигрим”, выступила в прямом эфире на радио, провела встречу с молодежью и пресс-конференцию для журналистов.

“Люди вже почали здогадуватися, що покращення, обіцяне ще вчора, вже не наступить”

Свое общение с прессой народный депутат предварила вопросом, на каком языке аудитории удобнее общаться? Мнения разделились, и тогда вопрос решили путем голосования среди журналистов, присутствовавших на встрече: с перевесом в один голос победили те, кто выступал в поддержку общения на украинском.
- Саме так і повинна виглядати мовна політика в державі, яка поважає своїх громадян, - сказала Олеся Оробець. - Адже фішка не в тому, щоб рвати на собі косоворотки чи вишиванки і розказувати, яка мова красивіша чи який язик могутніший, а питання в тому, щоб громадянам було зручно користуватися послугами, які надає держава. Від Закарпаття до Луганська, від Чернігова до Одеси людям болить не те, що чиновник звертається до них не рідною мовою, а те, що чиновник їм хамить, що вони чують одну мову - мову шелесту купюр, хабарів та телефонного права.

Оробець 5

Говоря об особенностях нынешней парламентской гонки, Олеся Оребец отметила:
- Ми зіткнулися з тим, що членів наших комісій намагаються нещадно перекупити; що жеребкування показує нам свою крайню немилість - кількість представників від демократичних сил, які увійшли до складу ОВК (окружних виборчий комісій) і посіли там якісь посади, навіть не вписується в статистичне потрапляння; що наших депутатів-мажоритарників переслідують, на них заводять карні справи. Але ми не здаємося і навіть ставимося до цього з таким собі політичним гумором. Це своєрідне щеплення, це вакцина від “тушканства”. Цю перевірку мають пройти найдостойніші. Якщо вони все це витримають - не здадуться, не знімуть свої кандидатури, то це буде гарантією того, що у парламенті вони своїх виборців не зрадять.
Нас, представників об’єднаної опозиції, відрізали від центральних каналів. І або взагалі не пускають, або показують в такому собі оперетковому вигляді. Але це ще один подарунок від влади, тому що ми спілкуємося з людьми напряму - під час особистих зустрічей. І робимо це з радістю. Наші мажоритарники щодня проводять в середньому по 5 зустрічей, кандидати-рекордсмени умудряються проводити по 12 зустрічей на день. На декотрі з них приходить невелика кількість людей - кілька десятків, але це ті люди, які хочуть чути правду і хочуть змін у цій країні. Влада використовує суди, щоб не дати нам зустрічатися із людьми. Чого влада боїться? По-перше, це того, що приїде депутат із Києва і розповість, як насправді відбувалися ті чи інші події. І це заронить зерно сумніву, і люди почнуть вагатися. Люди вже почали здогадуватися, що покращення, обіцяне їм ще вчора, вже не наступить. Друге: ми, депутати з Києва, маємо серйозні повноваження, чуємо, що насправді відбувається на місцях, і починаємо втручатися. Як би прокуратура не намагалася бути глухою до наших звернень, але, наприклад, мій особистий результат такий: третина чиновників, на яких поскаржилися люди, або йдуть із посади, або переглядають суттєво свій стиль роботи.

Місце, де раніше був парламент

Що стосується останнього сесійного тижня, то на ньому в парламент було “вкинуто” закон про мирні збори - це ще одна цеглина, щоб замурувати людей від правди. Якби його було прийнято, то усе в країні, окрім парадів на честь Януковича, мало би відбуватися за повідомлення не раніше аніж за два робочі дні. Це закон про спокійний сон суддів, і аж ніяк не про мирні збори. Але нам вдалося шляхом масового тиску незалежних ЗМІ, шляхом долучення громадських активістів, шляхом тиску з трибуни парламенту зняти цей закон з порядку денного. Чи надовго - покаже час. Сподіваюся, що до виборів точно цей закон не буде прийнято.
З останніх 5 робочих днів парламенту він попрацював лише два. У вівторок, зібравшись на 10 хвилин і не давши слова опозиційним фракціям, Литвин закрив сесію, у середу погуляли, у четвер стаханівськими темпами більшість “клепала” закони, у тому числі й про створення банку землі, а потім прийняли рішення, що в п’ятницю вже можна й не збиратися. І коли в п’ятницю журналісти прийшли на роботу з камерами, їм сказали: “Какая работа, все закрыто”. А це був день, коли ми, по-перше, мали слухати Азарова про те, що у нас відбувається з доларом. По-друге, ми мали слухати Табачника про те, що у нас відбувається із готовністю шкіл. Чому за одне літо закрили майже 300 шкіл? Чому ми маємо проблеми з відкриттям мовних класів, коли збираються підписи батьків, а класи не відкриваються? Так от замість того, аби заслухати цих високопосадовців - представників уряду, вирішили просто не працювати. А для чого, якщо парламентська більшість вважає, що працю можна підмінити балачками? Я, наприклад, поки їхала до вас на зустріч, стільки разів бачила на білбордах прізвище Олексія Білого, скільки не бачила його в парламенті. Обіцянки, обіцянки... І жодної конкретної справи.

Ответила Олеся Оробец и на вопросы мариупольских журналистов:

Оробець 7

- Почему Вы вышли из “Нашей Украины? Перестали доверять?
- В какой-то момент из-за борьбы Ющенко и Тимошенко проиграли все. И очевидно, это была самая большая ошибка, которую себе могли позволить руководители страны. Конкуренция - это хорошо, критика - тоже. Но если есть личная неприязнь и нежелание поддерживать друг друга даже тогда, когда это выгодно стране, то это заканчивается плохо. В команде Юлии Тимошенко тоже было много людей, которые были настроены на личную выгоду. Как показала практика, сейчас все они голосуют синхронно с Партией регионов. И проверка последних двух лет в парламенте показала, кто на самом деле оппозиция, а кто - сателлит ПР. Я для себя выбор сделала - я в оппозиции. И делаю все возможное, чтобы усилить эту команду. Я уверена, что именно такое развитие событий - приход к власти тех, кто сейчас в оппозиции, даст возможность остановить грабеж страны и выравнять наши шансы стать независимым государством, а не южной областью РФ.

- В Маріуполі складається доволі непроста ситуація з україномовними класами. Зокрема, у школі №27 батьків україномовного 8 класу вже попередили, що у 9 класі діти будуть змушені вчитися у класі російськомовному. І така школа у Мариіуполі не одна. Це просто найсвіжіший приклад. Як можна вирішити цю проблему на міському і державному рівні?
- У чому суть проблеми: до прийняття мовного закону діяв цілком гуманний і демократичний принцип: якщо було 15 заяв від батьків, цього було достатньо, щоб відкрити український, кримсько-татарський, угорський, болгарський чи російський класи. І з цим ніколи не виникало проблем за 21 рік. Проблеми почали виникати перед цим навчальним роком, коли в декількох містах, зокрема, у Донецьку, Одесі, є заяви батьків, а класи все одно не відкривають. І це стається якраз на межі 8-9 або 10-11-й класів, коли стає критичною підготовка до тестування. В чому найбільша проблема насправді? Йдеться не про політику. Просто коли дитина вчилася вісім років українською, а тепер доведеться переучуватися, то чиновники, які приймають таке рішення, автоматично понижують шанси такої дитини стати студентом. Починається плутанина з термінами. Я сама пережила навчання в російськомовній музичній школі, будучи дитиною з україномовної сім’ї. Тому знаю з власного досвіду: не можна це питання робити політичним, потрібно керуватися тільки інтересами дитини. Чиновники, роблячи на цьому собі піар, насправді відбирають у дитини майбутнє. Адже ЗНО - штука строга: одним балом менше, і в тебе менше шансів, ніж у твоїх конкурентів, стати студентом. У такі питання я і представники нашої команди втручаємося. Чому? Тому що відбувається порушення прав громадян. Батьки таких дітей хай звертаються до мене особисто (для них я залишу контакти у вас в редакції). Я хочу вас запевнити, що ми так само втручались би, якби чиновники відмовлялися відкривати російські класи, якщо протягом всіх цих років діти навчались російською і були проти того, аби йти вчитися в україномовний клас. Це не політичний принцип, а принцип гуманний: діти повинні вчитися протягом всього навчання однією мовою. Усе решта - від лукавого. Давайте вирішимо конкретно цю ситуацію: якщо є 15 заяв від батьків - клас зобов’язані відкрити. До нас зверталися з подібними скаргами батьки із Донецька і говорили, що їм чиновники пояснюють, що має бути якась межа. Ні. Ніякої межі по наповненню класу. 15 заяв - клас відкривається.

- В парламенте Вы глава подкомитета по вопросам базового образования Комитета ВР Украины по вопросам науки и образования. Как Вы оцениваете состояние грамотности в современном обществе?
- Вопрос грамотности для меня решающий. В свое время я работала в частной компании и подбирала для нее людей. Так вот, из 5 человек, которые приходили на собеседование, только один мог пройти несложный тест: в каком веке писал Шевченко, почему дует ветер, написать пять строчек диктанта на украинском или русском языке. Повторюсь: только один из пяти людей с высшим образованием справлялся с этим заданием. Ситуация серьезная, ее надо менять. А потому для меня выбор точки приложения моих сил в парламенте был очевиден: я сразу для себя решила, что буду заниматься образованием. И я могу гордиться тем, что под руководством министра образования Вакарчука нам удалось внедрить за два года систему независимого тестирования как способа контроля знаний, контроля того, кто поступает в высшие учебные заведения, - чтобы не было телефонного права и взяток. Нам нужен был своеобразный “градусник”. У нас поучилось измерить уровень знаний, и следующим этапом должна была быть реформа среднего и высшего образования. Но, к сожалению, власть поменялась, сейчас у власти Табачник, и его видение высшего образования - это мой ночной кошмар. Когда каждый ректор “под козырек” дает отчет не только о финансах, но и о политической жизни студентов, когда только нужные профессора читают только нужные им предметы, это, конечно же, не имеет никакого отношения ни к рынку труда, ни к развитию образования. И не стоит поэтому удивляться низким позициям украинских вузов в мировых рейтингах. К сожалению, сейчас это так. Но так будет не всегда. Мы изменим эту ситуацию. Чем мы сейчас занимаемся? Отстаиваем уже завоеванные позиции - при помощи общественников и тех людей от образования, которые не боятся сказать свое слово. Например, закон о высшем образовании авторства Табачника в течение 2 лет не может пересечь порог сессионного зала Верховной Рады. Это означает, что в свете той дискуссии, которая ведется, власть не решается предложить ТАКОЙ закон нашему обществу.

- А как по-Вашему, связаны ли между собой уровень знаний и то, как люди голосуют?
- Есть прямая связь: чем лучше живут люди, тем осознаннее они голосуют, чем образованнее люди, тем дотошнее, с большим пристрастием они выбирают тех, кого нанимают на работу. Ведь выборы - это найм на работу. Голосуя, вы нанимаете на работу тех, чьим суждениям, чьему мнению и видению развития государства вы доверяете. Так или иначе, но политика Партии регионов в сфере образования в конце концов приведет к тому, что большинство населения Украины останется тупым, необразованным, зато обученным давать взятки. Это идеальный электорат Партии регионов. Мне бы не хотелось допустить этого. Почему? Просто потому, что умные люди живут лучше. Там, где люди живут лучше, они точнее принимают решения, взвешено и осознанно. Чем больше образованных людей, тем комфортнее в этой стране живется большинству. И это единственный путь к тому, как выйти из кризиса. Можно было сэкономить на чем угодно: на Евро, на строительстве одиннадцатой по счету президентской резиденции для Януковича, на золотом унитазе в конце концов. Но школы финансировать надо. Нельзя их закрывать только потому, что денег нет. Нельзя закрывать классы только потому, что веяния видите ли политические такие. Нельзя этого делать, потому что мы горько расплатимся за это через пять-десять лет: с одной стороны те, кто таки смог выучиться, уедут за границу; с другой стороны - те, кто останется тут, будут способны только на то, чтобы носить взятки и кланяться чиновникам.

- До нас у редакцію люди звернулися з таким листом: півтора місяці тому керівник “Маріупольтепломережі” Дмитро Раус на оперативці закликав вступати до лав Партії регіонів. Минулої пятниці він запитав, а скільки ж вступило. І коли з’ясувалося, що тільки 11, то він дав розпорядження керівникам підрозділів створити "ячейки" і звітувати йому, скільки людей стали партійцями. Йому спробували заперечити, що це використання адмінресурсу, а він сказав, що той, хто не вступить до ПР, буде отримувати зарплатню без персональної надбавки. А персональна надбавка у них - це третина їхньої зарплатні. Люди чекають на свої розрахункові листи і бояться. Якщо відверто виступлять проти цього, то втратять роботу. За інформацією людей, в Міськводоканалі до лав партії вступило близько 400 людей, а оскільки в Тепломережі менше - тому Раус і нервує. Чим допомогти цим людям? Що робити, якщо вони не хочуть примусово брати партійний квиток?
- Такі факти - це пряме порушення закону. Партійність не може бути примусовою. Я з цього приводу обов’язково напишу звернення в прокуратуру. І хай люди не бояться. І прізвище своє можуть не називати. В третині моїх звернень в прокуратуру немає прізвищ людей, щоб їх не підставляти. Мені люди довіряють, як священику чи адвокату. Я залишаю в редакції свої контакти, або хай пишуть мені на електронну скриньку: [email protected]. Жодне звернення я без уваги не залишу.

Мариуполь - город креативный, а потому тут будет “Сталинград”

На пресс-конференции присутствовал и Александр Ярошенко, лидер Донецкого областного предвыборного штаба объединенной оппозиции “Батьківщина”. И ход предвыборной парламентской гонки в Донецкой области он охарактеризовал словом “шокирующий”.

“Мы проходим через горнило политических преследований уже на протяжении полутора-двух лет, и у нас уже выработалась “толерантность” ко всем этим уголовным делам и ОРД, - сказал он. - Неделю назад на меня было заведено новое ОРД, за мной ездит машина, и я им даже наклейку “Ми їх зупинемо” на их “семерку” налепил. На что они мне сказали: “Саныч, нас же с работы уволят”. Мы привыкли к преследованиям. На сегодняшний день на 6 кандидатов в депутаты открыты уголовные дела. Из чего можно сделать вывод, что власть нас боится. Почему? Потому что впервые в Донецкой области объединенная оппозиция власти неподконтрольна. А события в регионе происходят интересные: из 18 членов каждой ОВК, созданной в области, 16 - ставленники Партии регионов. Люди порой затрудняются партию или блок назвать, какой они представляют. Доходит до смешного: в городе Краматорске председатель комиссии (он же - председатель фракции Партии регионов в городском совете) “зашел” в комиссию от политической партии “Молодь Украины”. В Старобешево на 61-м округе сменили председателя на господина Яцкого, который 15 лет по жеребьевке из Киева становится председателем ОВК. Мы там начали бессрочную акцию протеста и послали свою команду в ЦВК, чтобы выразить свой протест против таких действий. Благосклонен жребий и к Мариуполю: с 1996 года госпожа Веденеева становится председателем то ТВК, то ОВК. Повезло ей возглавить 58 окружком и в этом году. На 57-м мариупольском округе мало того, что ставленники ПР заняли 16 из 18 мест в комиссии, так они все еще и работники комбината имени Ильича. Это говорит о том, что выборный процесс идет в ручном режиме, по схеме, придуманной в Киеве. И это означает то, что готовятся массивные масштабные фальсификации в Донецкой области. Здесь будет Сталинград. Донецкую область будут зачищать, для того чтобы Партия регионов собрала максимальный ”урожай” голосов. По оценкам социологов, явка на нынешних выборах будет на уровне 46-48 процентов. Рейтинг Партии регионов сейчас - 42 процента в крупных городах и 36 процентов - в сельских районах. Но ПР поставлена задача “дотянуть” явку до максимума - 90 - 100 процентов и сделать так, чтобы за ПР проголосовало не меньше 50 процентов. То есть каждый третий голос будет сфальсифицирован. Но нас это не пугает. Мы готовим свою систему защиты реальных результатов выборов. Мариуполь даст около 20 процентов в пользу объединенной оппозиции. Это оплот “Батьківщини” в Донецкой области. Это креативный город. Сперва господин Бойко был здесь в оппозиции к Партии регионов, потом “Фронт змін”, а сегодня ВО “Батьківщина”. Люди пойдут за нами, потому что таких как мы - несогласных с тем, что происходит в стране, несогласных с маразмами власти, много. Когда я вижу на улицах Мариуполя билборды Алексея Белого, который обещает “вернуть экологические Мариуполю”, то я его спрашиваю: “А чего же ты 4 года не возвращал, когда был депутатом ВР? Почему ни одного законопроекта, ни одного депутатского запроса по Мариуполю не сделал?”. Из 5 законопроектов, которые подал Алексей Белый в парламенте с 2007 года, ни один не стал законом - все "зняті з розгляду". Не будет никаких экологических, пока эта банда у руля. На нынешних выборах на самом деле выбор невелик: или Партия регионов, если ты согласен с тем беспределом, который они творят, или объединенная оппозиция. Все остальное - “светлячки”. Королевская? Вспомните Тигипко - тот же самый проект: показал отличный результат на выборах, но продал свои голоса за министерские кресла. Коммунисты, которые обещают вернуть народу страну? Так их же представитель господин Рябченко на посту председателя Фонда госимущества за два года роздал все стратегические объекты страны - от элетроснабжения до нефтепереработки. Кто это сделал? Коммунисты в сговоре с Партией регионов. Так что не надо верить пустым словам. Нужно верить делам и поступкам”.

Оробець 1