Окупаційна влада планує фактично перебудувати Слобідку і Гавань — старі приватні райони Маріуполя біля Азовського моря. На місці нинішніх будинків мають з’явитися багатоповерхівки, комерційні об’єкти, готелі та нова рекреаційна зона.
Мешканці району з цим не згодні. На зустрічі з представником окупаційного так званого Міністерства будівництва та ЖКГ «ДНР» вони заявили, що не хочуть залишати свої будинки і не бачать сенсу зносити приватний сектор заради нового кварталу. Люди пропонують інше: зробити каналізацію, налагодити воду й електрику, відремонтувати дороги — і залишити їх жити там, де вони жили роками.
«Я не хочу жити в мурашниках», «Це наші будинки», «Зробіть каналізацію і залиште людей жити», — такі репліки звучали під час зустрічі.
Розмова швидко перетворилася на гостру суперечку. Маріупольці вимагали конкретних відповідей, пропонували проголосувати проти забудови і прямо запитували, що станеться з тими, хто відмовиться залишати свої будинки.
І навіть в окупованому місті люди не побоялися відкрито заперечувати представнику окупаційної адміністрації та заявляти, що не погоджуються з рішенням, яке стосується їхньої землі та житла.
Що хочуть побудувати на місці приватного сектору
Інтерес російських структур до цієї території зрозумілий. Це велика ділянка біля моря, неподалік історичного центру, залізничного вокзалу, порту та гирла Кальміусу.
Ще у 2023 році російський Єдиний інститут просторового планування розробив на замовлення Мінбуду РФ проєкт планування цієї частини Маріуполя.
Візуалізація проєкту
Йдеться про 86,12 гектара. Територію обмежують вулиці Котовського, Італійська, Гавань Шмідта, Вокзальна, залізнична інфраструктура та узбережжя Азовського моря.
На цій землі росіяни хочуть розмістити багатоквартирні будинки, дитсадки, школи, офіси, магазини, готелі та багатоповерхові паркінги. Уздовж моря та Кальміусу планують рекреаційну зону, спортивні й культурні об’єкти та набережну.
Візуалізація проєкту
Тобто йдеться не про кілька новобудов, а про фактичне переформатування значної частини старого приватного Маріуполя.
І саме проти цього виступили мешканці.
Чому обіцянки про компенсації не заспокоїли людей
Під час зустрічі маріупольці заявили, що їм не потрібна нова забудова. Вони хочуть, щоб у районі нарешті зробили те, чого тут роками бракувало.
«Сделайте канализацию. Можно сделать просто канализацию и оставить людей жить дальше. Сделать нормальное электричество, которого там нет. Сделать нормальную воду… Зачем нам реконструкция и какие-то муравейники? Я не хочу жить в муравейниках», — заявила одна з учасниць зустрічі.
На це представник окупаційного «Мінбуду» відповів безапеляційно: «Принято решение».
Мешканці запропонували провести голосування і прямо запитали: якщо люди проти забудови, чи означає це, що проєкт скасують?
Чіткої відповіді вони так і не почули.
Натомість представник окупаційного відомства почав переконувати людей, що ніхто нібито не залишиться без житла: власникам пообіцяли рівнозначне житло або компенсацію. Але це лише зробило розмову гострішою.
За роки окупації багато хто з присутніх уже пройшов через зруйновані будинки, невиплачені гроші, проблеми з документами, затягнуте «відновлення» і необхідність ремонтувати житло власним коштом. Тому чергові слова про «гарантії» люди сприйняли зовсім не так, як, схоже, очікував чиновник.
Одна з жінок розповіла, що її будинок був розбитий під час бойових дій. Вона відбудувала його і тепер категорично не хоче знову втрачати житло.
«Я пережила войну, мне разбомбили дом. Я его построила заново. Я сейчас в нем живу и я хочу жить спокойно», — сказала вона.
На пропозицію шукати «компроміс» жінка відповіла просто: вона хоче жити у приватному будинку саме на своїй землі.
І це не єдина така історія.
Інша мешканка розповіла, що її будинок пошкоджений приблизно на 80%. Він перебуває у спільній власності з братом, який зараз в Україні. Після переоформлення майна за російськими правилами її частка, за словами жінки, фактично перетворюється на 12 квадратних метрів. Тепер вона боїться, що через це взагалі не отримає повноцінної квартири.
«У меня 12, я вообще не уверена, что мне вообще что-то дадут. А так по выплате у меня 900 тысяч, я за них ничего не куплю», — пояснила вона.
Представник окупаційного відомства порадив їй через суд вирішувати питання з часткою брата і сказав лише, що під час укладання майбутньої угоди їй «спробують» надати житло.
Тобто там, де людям розповідали про гарантії, у конкретній життєвій ситуації гарантія швидко перетворилася на «будемо пробувати».
Ще одна жінка зіткнулася з проблемою документів. За українськими документами вона має житловий будинок із вбудованим магазином. Після внесення нерухомості до російського реєстру магазин, за її словами, окремо не врахували — об’єкт записали просто як житло. Тепер перед можливою компенсацією їй доводиться з’ясовувати, як знову довести комерційне призначення частини будинку.
Люди згадували й попередній досвід окупаційного «відновлення». Одна з мешканок розповіла, що після руйнування будинку ще у 2022 році зверталася щодо його обстеження. Згодом людям повідомили про відновлення, вони навіть відкрили необхідні рахунки, однак гроші, за її словами, так і не надійшли. Частину робіт, зокрема відновлення газу, жінка зрештою оплачувала сама зі своєї невеликої пенсії.
«Почему люди и возмущаются», — пояснила вона представнику окупаційної адміністрації.
На його заклик довіряти закону люди відповідали, що вже не бачать для цього підстав.
Тому головним питанням зустрічі стало не те, якою буде майбутня квартира. Люди запитували значно простіше: чому вони взагалі повинні залишати свої будинки?
Квартиру обіцяють. Приватний будинок — ні
Представник окупаційного відомства запевняв, що власники не залишаться без житла.
За його словами, їм нібито мають надати рівнозначне житлове приміщення, а землю, гаражі, літні кухні та інші споруди оцінять за ринковою вартістю. Як альтернатива можлива грошова компенсація.
Одна з мешканок уточнила: якщо вона хоче жити саме там, де живе зараз, чи зможе залишитися у цьому районі?
«Вы в этом районе и будете жить», — відповів чиновник.
— «А если я хочу в частном доме?»
— «В частном не будете, к сожалению. Я не буду вас обманывать».
Тобто залишитися в районі нібито обіцяють. Залишитися у своєму приватному будинку — вже ні.
Але далі з’ясувалося ще дещо важливе.
Представник окупаційного відомства визнав, що окремий нормативний механізм для приватних домоволодінь ще тільки збираються готувати. Індивідуально говорити з власниками планують пізніше. А на запитання, чи можна буде все-таки залишитися у приватному секторі, він відповів уже набагато менш категорично: «Возможно, мы эти варианты будем рассматривать».
Виходить, людям уже повідомили, що їхні будинки потрапили під «комплексний розвиток», але правил, за якими саме власників приватних домоволодінь переселятимуть або компенсуватимуть їм майно, ще немає.
І російський закон не гарантує квартиру саме тут
Під час зустрічі представник «Мінбуду» неодноразово посилався на російське законодавство.
Проте навіть російський Житловий кодекс у разі так званого комплексного розвитку територій передбачає насамперед «рівноцінне відшкодування». Інше житло власник може отримати за заявою із зарахуванням його вартості в суму компенсації. Вимоги щодо місця розташування нового житла мають визначатися окремо.
До того ж ці норми передусім стосуються квартир у багатоквартирних будинках.
А Слобідка та Гавань — значною мірою приватний сектор. І, як визнав сам представник окупаційної адміністрації, правила для таких домоволодінь ще збираються прописувати.
Тож усне «ви будете жити в цьому ж районі» поки що залишається лише обіцянкою.
Маріуполь уже чув такі обіцянки
Попередній досвід міста добре пояснює, чому мешканці Слобідки та Гавані так недовірливо реагують на слова про майбутні квартири.
Один із найвідоміших прикладів — будинок на проспекті Нахімова, 82.
Його зруйнували під час російської облоги Маріуполя навесні 2022 року. Мешканці просили не демонтувати те, що залишилося. Після знесення їм, за їхніми словами, обіцяли житло у новому будинку на тому самому місці.
Новобудову справді звели. Але вона отримала іншу адресу і стала комерційним іпотечним проєктом.
Колишні мешканці виходили на протести, записували звернення до окупаційної влади і вимагали виконати обіцяне. Квартир у новому будинку вони так і не отримали. Тим, хто хотів повернутися на колишнє місце, запропонували купувати житло.
Ще одна подібна історія — знаменитий «Будинок з годинником» у центрі Маріуполя.
Будівлю пошкодили під час російських ударів у 2022 році, а згодом окупаційна адміністрація її демонтувала.
72 родини, які жили там до повномасштабного вторгнення, намагалися домогтися квартир у новому будинку, який почали зводити на цьому ж місці. Вони зверталися до Пушиліна, російського Слідчого комітету і навіть Путіна.
Не допомогло.
У 2023 році квартири в новому «Будинку з годинником» виставили на продаж. На той момент квадратний метр коштував близько 115 тисяч рублів, тоді як компенсація за зруйноване житло становила 35 тисяч рублів за квадратний метр.
Російська державна система «наш.дом.рф» уже фіксує новий корпус «Будинку з годинником» як звичайний житловий комплекс забудовника на 112 квартир. Для колишніх мешканців це житло компенсаційним не стало — квартири продають.
Нові квартири в Маріуполі — але не обов’язково для маріупольців
Формально пільгова іпотека на окупованих територіях доступна не лише маріупольцям, а й іншим громадянам Росії.
На практиці для багатьох мешканців самого Маріуполя таке житло залишається недосяжним: у людей немає стабільної роботи та достатніх доходів, а після років війни й окупації багато хто не має російської кредитної історії, необхідної для отримання позики.
Виходить парадокс: нові будинки зводять у Маріуполі, зокрема на місці втраченого житла містян, але купити квартиру там простіше тому, хто має гроші й доступ до російської банківської системи, ніж маріупольцю, який утратив тут власний дім.
І це принципове питання для майбутнього Слобідки та Гавані.
Поки окупаційна влада не заявляла, що нове житло тут буде повністю іпотечним. Але якщо забудова піде за моделлю інших комерційних новобудов Маріуполя, претендувати на ці квартири зможуть далеко не лише місцеві мешканці.
Російська програма так званої «іпотеки на нових територіях» дозволяє купувати житло на первинному ринку окупованих територій за пільговою ставкою і не зарезервована за маріупольцями.
Тож якщо нові будинки на місці Слобідки та Гавані стануть звичайним комерційним житлом, десятиліття життя на цій землі самі по собі не гарантуватимуть людям квартиру у новобудові.
Досвід Маріуполя показує, що це не абстрактний ризик.
Красивий проєкт біля моря — на території, яку регулярно затоплює
На російських візуалізаціях нового кварталу — море, набережна, житло, готелі та громадські простори.
Але є проблема, яку маріупольці добре знають: Слобідка і Гавань розташовані на низинній території, яку підтоплювало задовго до війни.
0629 писав про це неодноразово.
Ще у січні 2016 року міські рятувальники проводили спеціальні роботи, щоб не допустити підтоплення Слобідки та Гавані, і розчищали випуски води.
У червні 2021 року ситуація знову стала критичною. Через зливи, східний вітер і підняття рівня Азовського моря лише в Гавані воду довелося відкачувати зі 133 будинків. Проблему посилювали стан водовідвідних каналів та стара система відведення води до моря.
Війна цю особливість місцевості не скасувала.
Під час потужного шторму в листопаді 2023 року рівень Азовського моря знову різко піднявся — Слобідку та Гавань затопило.
«Там усе піде під воду», — говорять тепер маріупольці.
Це питання прозвучало й на нинішній зустрічі.
Одна з мешканок запитала представника окупаційного «Мінбуду», як вони збираються будувати тут багатоповерхівки, якщо район має складні ґрунти та багато джерел.
Чиновник відповів, що перед будівництвом проведуть інженерні дослідження, а будинки планують зводити на палях — тобто спирати фундамент на глибші й стійкіші шари ґрунту.
Але палі вирішують питання стійкості конкретної будівлі. Вони не захищають від підтоплення двори, дороги, підвали, комунікації та всю низинну територію.
І відповіді на головне питання — як саме збираються захищати майбутній район від регулярного підтоплення — під час зустрічі не прозвучало.
В оприлюдненому описі проєкту є житло, школи, готелі, паркінги, озеленення та набережна. Окремого пояснення, як планують розв’язати багаторічну проблему підтоплення Слобідки та Гавані, там немає.
«Це наші будинки»
Наприкінці зустрічі розмова дійшла до питання, від якого представник окупаційної адміністрації так і не зміг піти в загальні пояснення.
Що буде з тими, хто не погодиться?
Чи прийдуть їх виселяти з поліцією? З військовими?
Люди заявляли, що добровільно зі своїх будинків не підуть.
«Это наши дома. Наши», — звучить на відео.
Чіткої відповіді, що саме робитиме окупаційна адміністрація з власниками, які відмовляться від угод, під час записаної частини зустрічі так і не прозвучало.
Представник «Мінбуду» повідомив лише, що зустрічі продовжаться: заплановано чотири етапи протягом чотирьох тижнів.
Тож історія Слобідки і Гавані лише починається.
На кону — десятки гектарів привабливої землі біля Азовського моря, приватні будинки маріупольців і великий російський будівельний проєкт.
А досвід будинку на проспекті Нахімова, 82 та «Будинку з годинником» пояснює, чому самих слів про «гарантовані квартири» людям уже недостатньо.
0629 стежитиме за подальшими рішеннями щодо забудови Слобідки та Гавані й за тим, які конкретні умови окупаційна адміністрація запропонує власникам приватних будинків.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube