Зеленський підписав новий закон про ВПО: що зміниться для переселенців і коли запрацюють нові правила

Президент України Володимир Зеленський підписав нову редакцію закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». 21 липня документ повернули до Верховної Ради з підписом глави держави.

Про це йдеться на сайті Верховної Ради.

Верховна Рада ухвалила закон 1 липня 2026 року. За документ проголосували 307 народних депутатів. Закон отримав номер 4924-IX і має замінити законодавство про захист ВПО, яке діє з 2014 року.

Голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав ВПО та один з ініціаторів закону Павло Фролов заявив, що документ запроваджує сучасніші підходи до державної підтримки переселенців.

«Нова редакція замінює закон, ухвалений ще у 2014 році, враховує виклики повномасштабної війни та кращі міжнародні стандарти», — повідомив Фролов.

За його словами, закон передбачає оцінювання потреб кожного переселенця, створення електронного кабінету ВПО, цифровізацію послуг, спрощення доступу до допомоги, розвиток житлових програм і супровід людини від моменту переміщення до адаптації та інтеграції у новій громаді.

0629 проаналізував текст закону та пояснює, які зміни він передбачає.

Одна з основних змін — перехід до індивідуального оцінювання потреб переселенців. Державні та місцеві органи мають визначати, якої саме підтримки потребує людина або родина і наскільки ці потреби вже задоволені.

За результатами оцінювання ВПО зможуть надавати житлову, фінансову, соціальну, медичну, психологічну, освітню та іншу допомогу.

Водночас методику такого оцінювання ще має затвердити Кабінет Міністрів. Наразі невідомо, які саме доходи, майно, сімейні обставини та інші критерії враховуватимуть і як результати оцінки впливатимуть на призначення допомоги.

Закон закріплює право ВПО на цільову фінансову допомогу на проживання. Проте її розмір, тривалість і порядок призначення, як і раніше, визначатиме уряд. Тому підписання закону не означає автоматичного збільшення або поновлення виплат.

Внутрішньо переміщеною вважатиметься людина, яка через війну, окупацію, насильство, порушення прав або надзвичайну ситуацію залишила своє місце проживання, але не виїхала за межі України.

Для взяття на облік потрібно підтвердити проживання на території, звідки перемістилася людина. Якщо відповідної інформації немає у паспорті або державних реєстрах, дозволяється надати інші документи чи відомості. Їхній перелік і порядок розгляду має визначити Кабмін.

Людям, які вже мають статус ВПО, повторно підтверджувати своє попереднє місце проживання не доведеться.

Право стати на облік також отримають студенти й військовослужбовці, які виїхали з дому на навчання або службу, якщо повернення до їхнього населеного пункту стало небезпечним або неможливим.

Одна з найбільш помітних норм стосується дітей переселенців. Дитина, народжена вже після переміщення батьків або одного з них, за новим законом не вважатиметься внутрішньо переміщеною особою.

Водночас держава має враховувати народження дитини під час визначення обсягу допомоги родині. Діти переселенців також зберігають право навчатися у дитячих садках і школах за місцем обліку одного з батьків.

Як відсутність окремого статусу ВПО вплине на доступ таких дітей до пільг, виплат і державних програм, стане зрозуміло після ухвалення урядових постанов.

Закон детально визначає підстави для втрати статусу ВПО. Зокрема, людину можуть зняти з обліку, якщо вона перебуває за кордоном понад 90 днів поспіль або загалом понад 180 днів протягом року.

Передбачені винятки для обґрунтованих причин, але їхній перелік і максимально допустимі строки перебування за кордоном ще має встановити Кабінет Міністрів.

Також статус можуть скасувати, якщо людина добровільно повернулася додому, але не повідомила про це, подала неправдиві відомості, виїхала за кордон на постійне проживання або була засуджена за злочини проти національної безпеки України чи виправдовування російської агресії.

Ще однією підставою стане офіційне відновлення умов для безпечного, добровільного та гідного повернення до залишеного місця проживання. Порядок встановлення цього факту має розробити уряд.

Після зміни місця проживання або повернення додому ВПО матимуть 30 календарних днів, щоб повідомити про це відповідну адміністрацію, орган місцевого самоврядування або ЦНАП.

Рішення про відмову в наданні статусу чи зняття з обліку можна буде оскаржити в адміністративному порядку або в суді.

Переселенці отримають право безоплатно переглядати інформацію про себе в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО через електронний кабінет.

База має обмінюватися інформацією з іншими державними реєстрами. Це повинно спростити оформлення допомоги та зменшити кількість документів, які людина подає особисто.

Статус ВПО підтверджуватиме витяг із бази даних. Він може бути паперовим або електронним — обидва варіанти матимуть однакову юридичну силу.

Довідки ВПО, видані раніше, залишаться чинними та не потребуватимуть заміни. За бажанням людина зможе обміняти довідку на витяг.

Закон дозволяє створювати спеціальні умови участі ВПО у державних і місцевих житлових програмах. Тимчасове житло зможуть надавати з державного або комунального фонду.

Фінансувати створення, реконструкцію та ремонт такого житла можна буде з державного та місцевих бюджетів, за кошти міжнародних партнерів, благодійних організацій та інших дозволених джерел.

Також передбачено створення інформаційно-аналітичної системи об’єктів, які можна використовувати або переобладнати для проживання переселенців. До неї вноситимуть інформацію про квартири, будинки, гуртожитки, нежитлові приміщення та інші об’єкти.

Дані про їхнє розташування й технічний стан мають оприлюднювати на інтерактивній мапі. Через електронний кабінет ВПО зможуть подавати заяви на отримання житла.

Об’єкти перевірятимуть спеціальні комісії. У системі повинні міститися відомості про площу, стан приміщень, кількість вільних місць, а також фотографії та відео.

Проте закон не гарантує кожному переселенцю безоплатної квартири у власність. Він лише створює правову основу для тимчасового житла та майбутніх програм, конкретні умови яких ще визначатимуть уряд і місцева влада.

Визначені урядом категорії ВПО не зможуть виселити з тимчасового житла лише через закінчення встановленого строку.

Ця гарантія діятиме протягом воєнного або надзвичайного стану та ще шість місяців після його завершення. Але лише за умови, що людина не отримала іншого житла, а причини її переміщення не зникли.

Отже, необмежений строк проживання не поширюватиметься автоматично на всіх мешканців гуртожитків, модульних містечок та інших місць тимчасового розміщення.

Для переселенців не можна буде запроваджувати додаткові або відмінні від загального порядку вимоги щодо призначення, виплати й перерахунку пенсій.

Держава також зобов’язується забезпечувати своєчасні пенсійні виплати та погашення заборгованості, зокрема за рішеннями судів.

ВПО зберігають право на соціальні послуги, виплати за державним соціальним страхуванням, допомогу з працевлаштуванням і перекваліфікацією, реабілітаційні засоби та послуги.

Медична допомога, лікарські засоби та медичні вироби мають надаватися переселенцям за рахунок державного бюджету в межах відповідних програм, зокрема Програми медичних гарантій.

Закон зберігає спеціальні гарантії для переселенців, які взяли кредит до окупації або початку бойових дій, а потім були змушені залишити своє житло.

За прострочення таких кредитів не повинні нараховувати штрафи, пеню, інфляційні втрати та інші майнові санкції.

Для перерахунку заборгованості людина має письмово звернутися до кредитора. Той зобов’язаний провести перерахунок протягом семи днів. Якщо цього не зроблено, заборгованість вважатиметься перерахованою автоматично.

Ці гарантії не поширюються на кредити, прострочення за якими виникло ще до початку окупації або бойових дій.

Закон розглядає підтримку ВПО як послідовний процес — від евакуації до адаптації, інтеграції або повернення додому.

Під час адаптації держава має забезпечувати доступ до тимчасового житла, освіти, працевлаштування, соціальних послуг, медичної, реабілітаційної та психологічної допомоги.

На етапі інтеграції передбачена підтримка зайнятості, реалізації житлових прав та залучення ВПО до ухвалення рішень у громадах.

При місцевих адміністраціях і органах самоврядування можуть створювати ради ВПО. Їхні рекомендації не будуть обов’язковими для виконання, але орган влади повинен їх розглянути.

Закон також забороняє примусово повертати переселенців до залишеного місця проживання. Повернення має бути добровільним, безпечним і гідним.

Після повернення держава має сприяти реінтеграції людини та надати одноразову допомогу. Її розмір і порядок виплати визначатиме Кабінет Міністрів.

Закон набуде чинності через три місяці після офіційного опублікування, а не одразу після підписання Президентом.

Протягом цього часу уряд повинен ухвалити нормативні акти, необхідні для реалізації документа, та привести чинні постанови у відповідність до нових правил.

Зокрема, Кабмін має визначити порядок оцінювання потреб ВПО, роботу електронних систем, правила надання житла, виплати допомоги, підстави для тривалого перебування за кордоном і процедуру встановлення безпечних умов для повернення.

Таким чином, новий закон є переважно рамковим: він визначає права переселенців і обов’язки держави, але практична робота більшості нових механізмів залежатиме від подальших рішень уряду.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube