У науці є таке поняття «чистота експерименту». Так сталося, що саме сьогодні можна побачити, як в одному й тому ж місті з різницею у 20 років сталися дуже схожі комунальні та техногенні катастрофи. Але як по різному, у 2006 році, та зараз, у 2026, зреагували на проблему українська держава та нинішня окупаційна влада. Мова йде про багатостраждальний Алчевськ - велике промислове місто на тимчасово окупованій Луганщині.
Про ситуацію в окупованому місті повідомляє видання 0642.ua
Алчевськ замерзає, але в Росії про це ніхто не знає
Алчевськ знову мерзне. Місто, яке у 2006 році стало символом техногенної катастрофи, через два десятиліття повторює той самий сценарій - але в зовсім інших політичних реаліях.
19 січня 2026 року Алчевськ фактично залишився без тепла та частково без електроенергії. У місті сотні багатоповерхівок мають температуру у квартирах не вище +10 °C. Школи міста перевели на дистанційне навчання. Діти, сидячи у холодних домівках, хворіють, люди обігрівають житло електроприладами, що ще більше перевантажує мережі.
Називаючи причини аварії, окупаційна влада говорить про «жорстку воду», «обміління водосховища» та «зношене обладнання». Але головне замовчується: за 11 років російського «керування» інфраструктура міста не модернізувалася, а тільки деградувала.
При цьому комунальники окупованого міста ще в жовтні стверджували, що «99% робіт по підготовці до зими на сьогодні виконано». Але ще до аварії температура в деяких багатоповерхівках Алчевська не перевищувала +10 °C. І у таких умовах люди живуть із початку холодів восени.
При цьому, за словами місцевих мешканців, рахунки за теплопостачання у Алчевську виставляли справно. І тільки після аварії представники окупаційної влади пообіцяли, що перерахують оплату за комунальні послуги.
Не будемо стверджувати, що окупаційна влада взагалі нічого не робить, щоб розв'язати проблему. Так, як повідомили в «мінбуді ЛНР», до ліквідації несправностей залучено понад десять спеціалізованих бригад. Але загалом на ліквідації аварій ще вчора працювали всього 20 людей і 10 одиниць техніки. Що, звісно, для масштабів аварії, та для такого міста, як Алчевськ - дуже мало.
«У федеральних ЗМІ Алчевська немає взагалі - усі смакують проблеми Києва»
Замовчування проблеми в державних медіа розкритикували навіть проросійські блогери. Z-пропагандисти визнають: у федеральних медіа Росії комунального колапсу Алчевська «не існує». Вони смакують проблеми Києва, але не говорять про місто, де мерзнуть понад 100 тисяч людей.
Зрадник, колишній нардеп Олег Царьов також заявив: «Якщо це правда, місцева влада вчинила злочин - заморозила ціле місто».
Як це було у 2006 році: приїхав президент, Алчевськ у фокусі уваги всієї країни
Нагадаємо, що рівно двадцять років тому Алчевськ став епіцентром найбільшої на той час техногенної катастрофи в незалежній Україні. Через прорив теплотраси і замерзлу воду в системі опалення місто залишилось без тепла в 30-градусний мороз.
Тоді держава не мовчала. Було оголошено надзвичайну ситуацію. До міста з’їхалися понад 4000 фахівців з усієї України. Ліквідатори працювали в три зміни. Відкрили 15 пунктів обігрів, дітей вивозили в інші регіони.
У 2006 році через кілька днів після аварії в Алчевськ приїхав президент Віктор Ющенко.
Фото: Getty images / Mykola Lazarenko
Тогочасний президент Ющенко приїхав до Алчевську через кілька днів після аварії. З державного бюджету надійшли перші два мільйони гривень на ліквідацію наслідків аварії. Гроші на допомогу мешканцям міста шли з усіх куточків країни, від звичайних людей до організацій і компаній. Зокрема, «Наша Україна» перерахувала мільйон гривень, зібраних ще за часів Помаранчевої революції. А донецький «Шахтар», який виграв мільйон доларів, обігравши московський "Спартак" (2:1), половину цієї суми передав на допомогу постраждалим в Алчевську.
Замість післямови
Сьогодні окупований Алчевськ - у результаті майже, так би мовити, «чистого експерименту» на людях, продемонстрував в черговий раз різницю між Україною та РФ, і став черговим маркером справжніх цінностей путінської імперії. Перефразуючи персонажа Володимира Висоцького з культового радянського фільму «Місто зустрічі змінити не можна», - «порядок в країні визначається не наявністю проблем, а умінням влади їх вирішувати».
І різниця між 2006 і 2026 роками навіть не в тому, що окупаційна влада виявилась не матінкою, як українська, а мачухою. Бо ж в аналогічній ситуації теж саме було і в «ісконих руськіх містах» Воронєжі чи Серпухові.
«Руський мир» на практиці - це не про нормальне життя людей. Він про Росію, яка «не має кордонів», у першу чергу, для катастроф та людських трагедій.