В окупованому Мелітополі продовжують виринати деталі системного мародерства, яке місцеві колаборанти налагодили під прикриттям так званих «адміністрацій» та силових структур. Один із найбільш показових кейсів — історія підприємства з переробки черешні, що належало громадянину Китаю Чжен Фену.
Про це йдеться в матеріалі видання «Новини Донбасу»
Про події журналістам розповіла бухгалтерка компанії, яка після окупації Мелітополя змушена була виїхати до Запоріжжя.
Йдеться про компанію ТОВ «ЄВРОФРУТ-КОМПАНІ» (LIMITED LIABILITY COMPANY «EUROFRUIT-COMPANY»), зареєстровану в Мелітополі. Засновником і власником 100% статутного капіталу є Чжен Фен (Zhen Feng), громадянин КНР, який постійно проживає в Шанхаї. Підприємство було створене у жовтні 2015 року та спеціалізувалося на вирощуванні й переробці кісточкових фруктів.
Виробничі приміщення компанія орендувала у мелітопольського підприємця Сергія Желєва. За словами джерел, китайський орендар власним коштом провів капітальний ремонт — обсяг інвестицій сягав близько 200 тисяч доларів. Паралельно справно виплачувалася оренда, а з Китаю було завезено спеціалізоване обладнання для переробки черешні.
Ситуація різко змінилася після початку повномасштабної війни та окупації Мелітополя. За свідченнями співробітників, Желєв почав масово віджимати майно своїх орендарів. Під цю схему потрапило й підприємство громадянина Китаю.
Важливо, що бізнес забрали не російські військові і не формальна «влада», а саме місцевий колаборант — орендодавець.
Сергій Желєв — не випадковий підприємець і не людина «з вулиці», а публічна фігура з багаторічним політичним і бізнесовим бекграундом у Мелітополі. Він народився 18 липня 1963 року в Мелітополі Запорізької області.
До початку повномасштабної війни Желєв був добре відомий у регіоні як бізнесмен і політик. У різні роки він був депутатом Мелітопольської міської ради. Також у 2020 році був обраний депутатом Запорізької обласної ради, однак згодом достроково склав повноваження.
Окрему роль у його публічній біографії відіграв статус почесного консула Республіки Болгарія. Із травня 2018 року Желєв обіймав цю посаду в Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, що забезпечувало йому додаткові контакти та публічну легітимність.
Сергій Желєв, фото з відкритих джерел
Після окупації Мелітополя діяльність Сергія Желєва набула іншого характеру. У листопаді 2022 року він разом із дружиною зареєстрував у Мелітополі за законодавством РФ так звані «дзеркальні» компанії, які фактично дублювали його український бізнес.
Зокрема, були оформлені підприємства з аналогічними назвами та профілем діяльності та інші юридичні особи, частина з яких реєструвалася спільно з дружиною.
Окремо, без участі дружини, Желєв зареєстрував компанії під назвою «Элеватор», причому такі юридичні особи були оформлені паралельно або повторно, що вказує на спроби закріпити контроль над ключовими аграрними активами в умовах окупації.
Саме ця комбінація — колишній депутат, почесний консул, великий орендодавець і водночас бенефіціар «дзеркальних» компаній за російським законодавством — пояснює, чому в історії з віджимом підприємства громадянина Китаю ключову роль відіграє не формальна окупаційна «влада», а конкретний місцевий колаборант.
Уже в 2022 році на підприємство приїхав зять Желєва, відомий як Паша, з вимогою відкрити приміщення для огляду майна. Виконавча директорка відмовилася, заявивши, що майно належить громадянину Китаю. У відповідь пролунало: «Желєв сказав, що це його майно».
Після цього почалися погрози. За словами свідків, звучали прямі натяки на можливий приїзд озброєних людей і втрату будинку та автомобіля. Пізніше такий візит справді відбувся — вже у супроводі озброєної людини, яку очевидці описують як «чеченця».
У 2023 році керівництво підприємства звернулося безпосередньо до Желєва й отримало однозначну відповідь: «Майно не отримаєш». Після звернення до поліції ситуація лише загострилася — на об’єкт почали приїжджати озброєні люди.
При цьому в одному з епізодів поліція все ж вимагала повернути майно громадянину Китаю. Коли цього зробити не вдалося, почали застосовувати іншу схему — через структури, які займаються так званим «безхазяйним майном». Лише після роз’яснень, що йдеться про власність іноземного громадянина, тиск тимчасово припинився.
Однак на цьому історія не завершилася. За даними джерел, Желєв домовився про те, щоб підприємства його орендарів формально визнали «безхазяйними», а його самого призначили розпорядником цього майна. За словами співрозмовників, це відбувалося за заступництва керівника окупаційної адміністрації Запорізької області Євгена Балицького.
Серед «віджатого» майна згадується також підприємство «АЛЬТЕР-ВІТА». Окремо джерела звертають увагу на роль ще одного колаборанта — Андрія Сигути, який очолює так звану «районну адміністрацію» Мелітополя і, за твердженнями співрозмовників, брав участь у процесі перереєстрації активів українських підприємців.
Історія з китайським бізнесом є лише частиною ширшої схеми. За словами місцевих аграріїв, Сергій Желєв мав списки зерновиробників, які після збирання врожаю здавали йому зерно на переробку. Він реалізовував його трейдерам, а кошти зазвичай повертав уже навесні.
Тим підприємцям, яким він заборгував 3–5 мільйонів гривень, згодом «знегосподарили» майно. Мародерство, стверджують місцеві, почалося з перших днів окупації — паралельно з вилученням зерна у фермерів.
Коли власнику повідомили, що майно повертати не збираються, Чжен Фен у лютому 2024 року особисто прилетів із Шанхаю до Мелітополя. Він переоформив та актуалізував компанію, сподіваючись повернути своє підприємство.
Судячи з російських реєстрів, ТОВ «ЄВРОФРУТ-КОМПАНІ» у Мелітополі й надалі належить єдиному засновнику Чжен Фену, який забезпечує 100% статутного капіталу компанії. Перереєстрація була завершена 26 лютого 2025 року.
Цей випадок показує, що якщо сценарій із «безхазяйним майном» не спрацював щодо іноземного власника, то щодо українських підприємців подібні схеми в окупованому Мелітополі реалізовувалися значно простіше і масовіше.