«Маріє, ти плачеш? Сльози твої перемішуються з попелом, що вкрив твоє місто, перетворене на велетенський вівтар. У жертву йому принесено десятки тисяч життів. Ти бачиш їх? Вони не зникли. Їхні душі вляглися тінню в розбиті вітражі будинків, у мовчазні згорілі проспекти й вулиці. У криків, що застиг назавжди під руїнами Драмтеатру. А тепер скажіть, вдивляючись у порожні очі цього міста: хіба ці люди кликали війну у свої домівки?..»
Це фрагмент із книги «Душа в місті Марії», яку 22 грудня презентували в Національній бібліотеці України в Києві.
Авторка книги - Вікторія Колмикова, мати загиблого Романа Колмикова, позивний «Вахр», який захищав Маріуполь.
Фото Євгена Сосновського
Поява цієї книги, яка присвячена захисникам Маріуполя, насамперед бійцям «Азову», - це результат складної трансформації болю – у літери.
Під час презентації Вікторія Колмикова згадала, як вона падала у безодню після звістки про загибель сина. І що тільки побувавши на самому дні, змогла відштовхнутися, задля того, щоб підхопити справу, яку робив її син, допомогти іншим матерям зробити те саме – знайти сили продовжувати боротьбу.
У кожного ця боротьба - своя. Хтось допомагає іншим жінкам встояти, хтось підкорює вершини, здійснюючи нереалізовані плани своїх дітей, хтось волонтерить, хтось збирає людей на акції-нагадування.
«Ми не повинні говорити від імені своїх дітей, бо загиблі – беззахисні перед тим, що говорять після їхньої смерті. Ми маємо говорити про своїх дітей – від власного імені, власними голосами», - наголошувала Тетяна Демчук, мама Богдана Демчука, позивний «Вогник», який загинув у Маріуполі.
Фото - Євгена Сосновського
Історія її сина, як і історії багатьох інших Героїв, знайшла своє місце в книзі Вікторії Колмикової.
«Душа в місті Марії» - це Книга Пам’яті, у центрі якої – голоси матерів загиблих захисників. Це історії, сплетені із особистих свідчень, спогадів, віршів та пісень.
Ці історії допомагають поєднати в одному місці три часових виміри: «до», «під час» і «після» повномасштабного вторгнення. І завдяки цьому можна побачити страшні трансформації, які відбулися з людьми та містом Марії за дуже короткий час – від міста, де жило щастя, до міста, в якому оселилися розбиті серця і загиблі душі.
Заслужений художник України Григорій Зорик спробував вкласти цю трансформацію міста у візуальний образ, написавши картину із зображенням розбитого материнського серця посеред зруйнованого Маріуполя. Ця картина стала прототипом обкладинки книги «Душа в місті Марії».
Фото Євгена Сосновського
В книзі Вікторія Колмикова наголошує: місія тих, хто живий, берегти пам’ять про тих, хто загинув.
«Я бачу перед собою дуже сильних жінок, які змогли перетворити свій біль на боротьбу, на суспільно значущу дію», - звернулась авторка книги до присутніх на презентації матерів і подякувала кожній – за те, що виховали для України справжніх Героїв, за мужність і неймовірну силу.
Книга написана двома мовами – українською та англійською. І це дуже важливо, для того, щоб правду про війну в Україні змогли дізнатися і на Заході, щоб руйнувати брехню, якою опутала російська пропаганда українство загалом і конкретно – військовий підрозділ «Азов».
Англомовне меморіальне видання «Dusha in the City of Mary» була презентована і за кордоном (зокрема в Приштині, Косово). Шлях книги триває.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube