Сьогодні в Україні святкують День вишиванки. Це свято у Маріуполі не одразу набуло масовості і любові. На початку 2000-х головними учасниками свята ставали школярі та вихованці театральних та танцювальних колективів. Але з кожним роком свято ставало все більш популярним, по-справжньому народним і дуже теплим.
Тисячі людей за власним бажанням кожен третій четвер травня одягали вишиванки (а ті, у кого не було вишиванки – щось патріотичне або просто подібне до вишиванки) і виходили на центральний проспект Маріуполя для вишиванкової ходи.
Атмосфера на таких заходах була неймовірна.
З кожним роком бажаючих взяти участь у вишиванковій ході ставало все більше і більше. В 2019 році близько 10 тисяч людей добровільно взяли участь у святі. А потім трапився ковід, який ввів обмеження на масові зібрання.
Але ми ще обов’язково зустрінемося на вишиванковій ході в деокупованому Маріуполі. Без русні і без ковіду.
2017 рік. Фото Сергія Ваганова
2020 рік. Фото маріупольців із соцмереж
У 2020 році День вишиванки у Маріуполі вперше пройшов без традиційної ходи центральним проспектом. Через пандемію коронавірусу місто відмовилося від масових заходів, але не від самого свята.
Вишиванки перемістилися у соцмережі. Маріупольці викладали фотографії у національному одязі, писали теплі слова про традицію та називали вишиванку своїм генетичним кодом. Для участі у всеукраїнському флешмобі використовували хештеги #нашгенетичнийкод, #МояВишиванкаМійКод, #ДеньВишиванки2020.
До акції долучилися колективи підприємств, установ, міська влада та звичайні містяни. Хтось робив селфі, хтось фотографувався цілими командами.
Символом того року стали незвичні фото — вишиванки поруч із медичними масками. Навіть карантин не зміг скасувати свято — лише змінив його формат.
2021 рік. Фото 0629
У 2021 році День вишиванки в Маріуполі знову пройшов із карантинними обмеженнями. Після багатотисячних ход і центрального проспекту, заповненого людьми у вишиванках, свято повернулося у більш камерний формат.
Основні події відбулися у Театральному сквері. Для містян підготували концерт місцевих колективів, а біля фонтану організували майстер-класи з малювання, ліплення та виготовлення різних виробів.
Охочі могли скласти тематичний пазл, дізнатися більше про орнаменти різних регіонів України та навіть пройти невеликий тест — яка саме вишиванка їм пасує.
Але головна ознака того року була не в програмі, а у відсутності того, до чого Маріуполь уже звик.
Традиційної ходи у вишиванках — тієї самої, яка щороку збирала все більше людей і перетворювалася на одну з наймасовіших міських подій, — через карантин не було.
У парку зібралося небагато людей. І хоча вишиванок було менше, ніж у попередні роки, традиція залишилася — просто чекала часу, коли місто знову зможе зібратися разом.