Маріуполь-Київ: шлях у велику політику (ФОТО)

В Києві вітають переможців конкурсу на участь у найпрестижнішій Програмі стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади. І Маруіполю є чим пишатися: студентки спеціальності "Міжнародні відносини" Маріупольського державного університету та активістки Ліги політологів-міжнародників "Дипкорпус" Світлана Доценко і Сабіна Юр'єва замінять трьох маріупольчанок, що проходили стажування в Апараті Верховної Ради України в сезоні 2011-2012 років.

Минулорічний етап програми був навдивовижу вдалим для мариупольчанок: студентка МДУ Яна Вертеба не тільки успішно пройшла стажування  у Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, але й настільки сподобалась іншим інтернам, що була обрана старостою курсу, а її заступником стала не менш талановита Анна Кисель.

Яна Вертеба як активістка Ліги політологів-міжнародників "Дипкорпус" завжди була в епіцентрі суспільних подій та починань в нашому місті, але цього разу 0629 поговорив з Яною під час її недовгого перебування в Маріуполі  про те, що ж таке велика політика для людини з периферії.

- Яно, розкажи про програму, завдяки якій ти потрапила на стажування у ВР.

- Про можливість пройти стажування у ВРУ я дізналася на перших днях навчання в університеті від старшокурсників та колег по громадській діяльності Ліги «ДИПКОРПУС». Випускник моєї спеціальності та наставник по Лізі Василь Світличний був інтерном програми у 2006-2007 рр., він багато розповідав про стажування, про те, який це корисний та цікавий досвід роботи на державній службі, можливість із середини подивитися, як працює законодавча гілка влади та навіть долучитися до процесу законотворення. Вже тоді я поставила собі за мету, що неодмінно спробую взяти участь у конкурсі.

- Але ж все ж таки ти потрапила у ВР не на першому курсі…

- Так, на участь у Програмі стажування значною мірою вплинула моя участь у семінарі «Доступ громадськості до законотворчого процесу», який проводився експертами Програми сприяння Парламенту ІІ. На семінарі були порушені теми про склад та структуру парламенту, законодавчий процес та, головне, як громадськості впливати на прийняття рішень, як контролювати парламент та ефективно захищати інтереси громади. Семінар дав мені базові знання про діяльність парламенту, а головне, запалив бажанням діяти та рухатись вперед, з’явилось розуміння того, як повинні працювати громадські об’єднання, щоб впроваджувати якісні зміни у суспільстві. Впевнена, що громадські організації Маріуполя можуть та повинні захищати інтереси нашої громади на рівні законодавства, особливо це стосується питання захисту навколишнього середовища – це вже принципове питання нашого виживання!

- За якими критеріями обирають стажерів?

- Для того, щоб потрапити на стажування, потрібно лише  заповнити анкету та вчасно її надіслати, а потім, якщо анкета набере достатню кількість балів, відбудеться другий тур - співбесіда. Анкета містить питання про освіту, досвід роботи та громадської діяльності. Інший блок питань стосується світогляду кандидата, фахових інтересів, мотивації участі. Найцікавіші питання стосуються ідей до законопроектів, на яких політичних та громадських діячів України та світу орієнтуєшся, якою бачиш Україну через 20 років, та інші. 

Час, який проходить в очікуванні запрошення на співбесіду, мабуть, найстрашніший, ніж сама співбесіда, принаймні для мене. Звісно, потрапити на співбесіду до комісії, яка складається з керівництва Апарату ВРУ, керівників комітетів та міністерств, керівників Програми сприяння Парламенту ІІ та Програми стажування – це вже досягнення, потім жодна співбесіда при влаштуванні на роботу буде не страшна. Співбесіда триває приблизно 15 хвилин, запитання дуже різні - від звичайного знання основ Конституції України до знання діяльності підрозділів ВРУ (які обираєш для стажування). Можуть перевірити рівень володіння іноземними мовами, які вказував в анкеті, тому важливо писати тільки правду і не перебільшувати своїх можливостей та здібностей.  Головні критерії відбору - обізнаність з основами діяльності парламенту, його структурою, стажер має бути спраглим до нових знань та навичок, а також займати активну громадську та громадянську позицію!

- В дитинстві люди зазвичай мріють стати ким завгодно – вчителем, лікарем, але ніяк не дипломатом чи політиком. Звідки у тебе з’явилося бажання присвітити життя політиці?

- Я точно не пам’ятаю, чому саме в мене ще на першому курсі таке бажання з’явилося, проте коли я визначилася зі спеціальністю, на кого хочу вчитися, це, мабуть, певною мірою логічне продовження мого навчання в більш практичній складовій.

Я пам’ятаю, що зацікавилась політичним життям нашої країни ще за часів революції 2004-2005 рр., тоді з великим зацікавленням слідкувала за подіями на Майдані. А потім, як дізналась про можливість стажування, захотілось подивитись із середини, як саме працює та функціонує цей політичний організм.

Я була свідком та учасником робочої групи із розробки законопроекту №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів» - це були справжні баталії між представниками громадськості та владними структурами. Приємно, що громадські організації дуже фахово відстоювали наші права на проведення будь-яких зібрань! Це був хороший приклад ефективної діяльності громадських об’єднань, що стоять на сторожі захисту прав громади!

- Що було найскладнішим на стажуванні?

- Найскладнішим для мене виявилось поєднання стажування та навчання, написання диплому та складання випускних іспитів. Але все закінчилося добре, все встигла і тут багато в чому посприяв рідний МДУ!

- Що взагалі являє собою це стажування?

- Стажування має декілька компонентів – це безпосередньо робота у підрозділах ВРУ (Комітети, Апарат), це щотижневі зустрічі з відомими громадськими та політичними діячами, де достатньо невимушена атмосфера і можна поставити будь-які питання, які справді хвилюють, та навчальний компонент – різні навчальні програми та тренінги.

Мені надзвичайно сподобалися зустрічі з депутатами Олесею Оробець та Олександром Дієм, Олександрою Кужель та Віталієм Кличко, Богданом Гаврилишиним та Володимиром Шовкошитним, а також Леонідом Кравчуком. Дехто з гостей навпаки залишив після себе неприємне враження…

Для інтернів започаткували курси з таких актуальних тем як «Розвиток інноваційного бізнесу в Україні» та «Аналізу державної політики». Також мою анкету для проходження курсу «Законотворча діяльність» відібрав Інститут законодавства Верховної Ради України, який я з успіхом закінчила. 

Ця програма дає багато можливостей для навчання та розширення свого світогляду, потрібно тільки їх використовувати!

- Як відреагував твій рідний університет на новину про те, що ти їдеш до Києва? Чи став МДУ достатньою базою для роботи у ВРУ?

-  Мені пощастило, що я вчуся на такій чудовій кафедрі як «Міжнародні відносини та зовнішня політика»! Однією з перших про мою перемогу дізналася мій науковий керівник Марія Теодорівна Подибайло, яка допомогла мені підготуватися до співбесіди і підтримувала під час очікування результатів. Я надзвичайно вдячна за підтримку своїй рідній кафедрі та деканату, що дозволили скласти зручний графік для навчання та проходження стажування.
МДУ дав базові знання та навички, проте головне  – це можливість критично та аналітично мислити, творчо підходити до будь-якого завдання та можливість різнобічно розвиватися. Викладачі МДУ намагаються виховувати самостійну та незалежну особистість, яка здатна займати активну життєву позицію і може знайти себе у цьому житті. Проте, тут вже все залежить від студентів.
Я пишаюся тим, що я маріупольчанка, що вчуся в МДУ та громадсько активна людина!

-  Навчання навчанням, але вам у стінах ВР доводилось не тільки вчитися, а й працювати. Що входило до твоїх обов’язків?

- Обов'язки були дуже різні! Я була підпорядкована Завідувачу Комітетом, повинна була допомагати спеціалістам та консультантам Комітету під час підготовки до засідань Комітету та робочих груп, комітетських слухань. Робила моніторинг по різним законодавчим питанням, аналізувала звіти громадських об’єднань, які до нас надходили, писала соціологічне дослідження, щоб виявити ефективність комунікації між Комітетом та громадськими організаціями. Тривалий час я працювала безпосередньо в приймальні Комітету, із системою документообігу та запитами громадян. Допомагала із деякою аналітичною роботою помічникам депутатів. Тут вже все залежало від активності інтерна та наполегливості!

- Де жили учасники програми?

- Програма стажування для іногородніх інтернів знайшла вільні місця у гуртожитках київських ВУЗів. Я жила у гуртожитку КПІ – це було справжнє випробування для мене. Проте мені дуже пощастило, я пройшла конкурс на отримання стипендії Фонду Катерини Ковшевич, яка покривала мені витрати на проживання - гуртожиток нам вартував як іноземцям!

-  Які враження були спочатку та як вони змінювалися протягом перебування в столиці?

- Звісно, що враження на початку стажування та перебування у столиці переповнювали! Було відчуття, що ти в центрі всесвіту і в центрі всіх подій! Приємно вражають всі учасники стажування, молодь з різних куточків України, всі надзвичайно розумні, цікаві та талановиті! Можу сказати, що багато чому я навчилася у своїх колег, я пишаюся, що мала можливість бути серед такої всебічно розвиненої молоді!

Однак деяка ейфорія через певний час почала проходити, я почала сумувати за містом, рідними та друзями…Мене дуже підтримував мій наречений, який говорив, щоб я доводила всі справи до логічного завершення і дякуючи йому я завершила своє стажування!

- Скільки  тривало твоє перебування в столиці в рамках програми?

-  Стажування було довгих дев’ять місяців, програма почалась 7 листопада 2011 р. і завершилася 15 липня 2012 р. Зпочатку задавалося, що це півжиття, а все проминуло дуже непомітно!

- Стажування, окрім досвіду, чим ще корисне? Ти зараз десь там і працюєш?

- Стажування дає можливість розширити загальне світосприйняття, поспілкуватися з багатьма цікавими людьми, пройти певну школу життя… Я після кожного етапу життєвого - будь то навчання, громадський проект чи стажування - роблю певні висновки, відповідаю на питання: «Чому я навчилася?», «Що я робила правильно, а що ні?», «Щоб я змінила, якщо була б можливість пройти стажування ще раз?». Це корисно, оскільки потім тобі легше вибрати наступний шлях і робити кроки без деяких помилок!

Після стажування я продовжила займатися громадською діяльністю, конкретних пропозицій в Раді не було. Певною мірою я розчарувалася або втомилася від політичних подій і погодилася на роботу у комерційній сфері, проте, як показує практика, місце, куди я потрапила працювати помічником директора, від політики недалеко. Ззараз я тимчасово безробітна і приїхала в Маріуполь складати сесію, вчуся на магістратурі заочно. Робота трохи в іншій сфері дала мені можливість зрозуміти, чого саме я хочу і де я себе бачу, тому цілком можливо, що спробую повернутися до «великої політики».

- Ти зустрічалась з багатьма відомими політиками. Що найцікавіше винесла з цього спілкування?

- Найцікавіше – це те, що всі успішні люди, на мій погляд, мають багато спільного. Вони дисципліновані, професійні, принципові та віддані своїй справі. Кожний з них на початку свого кар’єрного шляху мав мету (мрію, до якої йшов, як би це не банально звучало), ставив короткострокові задачі і досягав їх. На шляху до мети існує багато перепон і щоб не зійти з дистанції потрібно мати чіткі цінності та принципи, які є для нас дороговказом – це відзначав багато хто із спікерів!

Тому я зробила для себе наступні висновки: потрібно працювати і працювати над собою, боротися із лінню, ефективно використовувати кожну хвилину, постійно вчитися та досягати професіоналізму у вибраній сфері, вкладати кожну клітинку свого серця у роботу і бути чесною із собою та навколишніми людьми! Варто твердо стояти на своїх принципах та відстоювати свої цінності, а це в усі часи було непросто!

-  На Програму стажування у цьому році потрапили твої колежанки Світлана Доценко та Сабіна Юр’єва. Світлана пройшла відбір на стажування у Міністерство закордонних справ, а Сабіна буде стажуватися у Європейському центрі інформаційної підтримки Верховної Ради України. Які поради ти їм давала?

-  Порада одна – сісти, зосередитися і заповнити анкету! А щоб написати якісну анкету, потрібно бути дійсно активною людиною у навчанні, науковій та громадській сферах, тому радити або не радити щось – це крапля у морі, тут все залежить тільки від бажання та напрацьованого досвіду! Я давала поради, як пройти співбесіду, які можуть бути питання та як триматися під час інтерв’ю, поділилася з дівчатами деякими корисними публікаціями, проте найголовніша публікація під час інтерв’ю – це Конституція України та анкета конкурсанта, за якими ставлять багато питань!

- Чи побачимо ми колись Яну Вертебу у виборчих бюлетенях?

- Цікаве питання! На маю думку, багато з тих, хто йде сьогодні у «велику політику» не готовий нести зобов’язання перед людьми, які їх туди обирають, а люди не готові бути активними і контролювати обранців -  виконали вони чи ні свої обіцянки, що давали у розпал передвиборчої агітації.

Сьогодні я хочу бути ефективним громадським діячем, який розбудовує у нашій державі та моєму рідному місті Маріуполі громадянське суспільство та поширює демократичні цінності. 
Я хочу вірити, що через певний час у нашому суспільстві буде попит на людей, які здатні представляти інтереси всієї громади і відстоювати їх на всіх політичних рівнях. 
Якщо я зможу дорости до такого рівня, мати потрібні навички, професійний досвід та зможу нести таку відповідальність, то немає нічого неможливого… Проте таку мету перед собою я поки не ставлю.