На перший погляд це схоже на панораму справжнього Маріуполя, тільки зняту з дуже великої висоти. Впізнається центр, Драмтеатр, водонапірна вежа, Центральний ринок. Далі погляд чіпляється за площу Кірова, Запорізьке шосе, житлові квартали, приватний сектор. Вулицями їдуть автобуси й тролейбуси, прокладені трамвайні колії.
Якщо придивитися до наступних кадрів, місто стає ще знайомішим. Ось парк «50-річчя Перемоги» біля АС №2, ось 17-й та 18-й мікрорайони і житловий масив «Західний», ось перетин проспектів Бойка та Металургів, квартали Кальміуського району.
Але це не архівні знімки Маріуполя. Це місто, яке маріуполець Андрій Кожушина крок за кроком будує на своєму комп’ютері.
Для цього він використовує Cities: Skylines — містобудівний симулятор, у якому можна створювати цілі міста: прокладати дороги, формувати квартали, будувати інфраструктуру, запускати громадський транспорт. Андрій використав можливості гри для іншого завдання — максимально точно відтворити Маріуполь, яким він був до повномасштабного російського вторгнення.
До Дня міста він опублікував відео з уже створеною частиною Маріуполя. Але насправді за кількома хвилинами відео стоїть значно більша робота.
У Андрія залишилися фотографії різних етапів проєкту, і на них добре видно, як спочатку окремі вулиці та квартали поступово з’єднувалися в ціле місто.
Про те, як він його будує, що виявилося найскладнішим і чому в його цифровому Маріуполі не буде нинішньої окупаційної забудови, Андрій розповів 0629.
Почалося все з центру
Першим Андрій взявся за самісінький центр. Не тому, що це найвідоміша частина Маріуполя, а з цілком практичної причини: треба було правильно розташувати реальне місто на ігровій карті.
«Почав з самісінького центру, бо так найпростіше відцентрувати Місто по мапі гри так, щоб максимально воно помістилось», — пояснює він.
Основним орієнтиром став Google Earth, де можна побачити Маріуполь до 2022 року.
За цією картою Андрій відновлює планування, дороги, забудову, промислові території.
Звичайно, буквально скопіювати реальне місто в грі неможливо. У Cities: Skylines просто немає кожного маріупольського будинку, потрібного фасаду чи промислової споруди. Якщо відповідного об’єкта немає, Андрій підбирає той, що найбільше нагадує оригінал.
«Намагаюсь максимально точно, але іноді стикаюсь з обмеженням самої гри», — пояснює він.
Для Андрія важливо не те, щоб кожне вікно збігалося з реальністю, а щоб з висоти Маріуполь залишався Маріуполем — зі знайомими пропорціями, кварталами, вулицями та характерною забудовою.
Судячи з реакції самих маріупольців, це працює. За словами Андрія Кужишини, найшвидше люди впізнають Драмтеатр, водонапірну вежу, центральний парк та інші знакові місця. Але потім починають роздивлятися вже менш очевидні деталі — свої райони, дороги, знайомі будинки.
Центр міста. Драмтеатр
Окремо, розповідає Андрій, люди звертають увагу на громадський транспорт. У віртуальному місті він уже створив близько десяти основних маршрутів, намагаючись провести їх саме так, як вони проходили Маріуполем.
Центр (Будинок з годинником), Маріупольська міська рада
І, мабуть, саме в таких деталях місто впізнається найкраще. Бо пам’ять про Маріуполь — це не лише Драмтеатр чи водонапірна вежа. Це ще й автобус, яким їздив на роботу, трамвайна колія за вікном, перехрестя, яке проходив щодня, дорога від школи додому.
Один приватний будинок за іншим
Як не дивно, одним із найскладніших завдань став приватний сектор.
У багатоповерховому кварталі можна працювати з великими масивами забудови, а тут кожен будинок треба поставити вручну і окремо облаштувати простір навколо нього. Для Маріуполя, де приватний сектор займав величезні території, це означає сотні й сотні дрібних операцій.
Центр (Центральний ринок)
Ще одна складна частина — промисловий Маріуполь.
Зараз Андрій працює над Маріупольським морським портом і ММК імені Ілліча. Там зовсім інший рівень деталізації: залізничні колії, виробничі споруди, технічні об’єкти. Багатьох із них у грі немає, тому відповідні елементи доводиться довго шукати й комбінувати.
Але заводи для Андрія важливі не лише як складні об’єкти для моделювання.
«Заводи ніхто не поверне, а це серце Маріуполя», — каже він.
Без них його модель була б неповною. Промислові гіганти багато десятиліть визначали вигляд міста, його райони, транспорт, життя тисяч родин. Тому, відтворюючи довоєнний Маріуполь, Андрій повертає на карту й цю його частину.
«Ніби повертаюсь у місто»
Та найскладніші об’єкти для Андрія — не обов’язково ті, на які йде найбільше годин.
Коли 0629 запитав, що було найважче відтворювати емоційно, він назвав Драмтеатр, центр міста і… маршрути громадського транспорту.
Бо за кресленнями доріг і лініями на екрані починають повертатися спогади.
«Бо я ніби повертаюсь у місто і згадую, яким воно було, і що з ним стало», — говорить Андрій.
Особливо складно сприймати відтворений Драмтеатр. До 2022 року це був один із головних орієнтирів Маріуполя, місце зустрічей, прогулянок, свят. Після російського авіаудару 16 березня 2022 року він став одним із символів трагедії міста.
У Маріуполі Андрія Кожушини театр знову стоїть у центрі таким, яким його пам’ятали до війни.
Так само поступово повертаються на карту й місця його власного життя.
До нинішнього будинку Андрія віртуальне місто ще не «дійшло». Зате вже є школа, де він навчався, університет і будинок на площі Кірова, в якому він жив до 2017 року.
Тому знімок площі Кірова для випадкового глядача — просто ще один добре зроблений фрагмент міста. Для Андрія - це вже частина його особистої біографії.
Площа Кірова
І таких особистих карт Маріуполя насправді тисячі. Для когось найважливіше місце — двір на Лівобережжі, для когось — квартал біля «Азовсталі», для когось — Центральний ринок, парк, школа чи зупинка. Саме з таких маленьких, дуже особистих точок і складається місто, яке люди пам’ятають.
Чому він принципово залишає Маріуполь довоєнним
Андрій одразу визначив для себе правило: у грі він будує тільки той Маріуполь, який існував до 2022 року.
Сьогодні в окупованому місті російські окупанти зносять пошкоджені будинки, на їхньому місці з’являються нові об’єкти, змінюються цілі ділянки міського простору. Для Андрія переносити ці зміни у свій проєкт означало б поступово втратити те місто, яке він намагається зберегти.
«Будую тільки те місто, що було до війни», — пояснює він.
Андрій говорить, що після великої кількості знесених будинків та появи на їхньому місці нової забудови місто втрачає свою автентичність. Саме тому він хоче спочатку завершити той Маріуполь, який пам’ятає сам і який пам’ятають інші маріупольці.
Це не означає, що його віртуальне місто має назавжди залишитися застиглим у минулому.
Навпаки, Андрій уже думає, яким воно могло б бути далі. Після того як довоєнна частина буде завершена, на околицях можна було б створити нові житлові райони, продумати для них транспорт, додати парки. У його уявленні в майбутньому Маріуполі могли б з’явитися великий аквапарк та облаштована набережна — те, що свого часу планували зробити в місті, але не встигли.
Тобто майбутнє в цього Маріуполя є. Просто воно не повинно будуватися через стирання минулого.
«Я би хотів саме місто до 2022 року залишити без змін, бо це основа впізнаваності та характеру Маріуполя. Для мене, і я думаю, що для більшості маріупольців це важливо», — говорить Андрій.
На одному з останніх знімків його Маріуполь видно майже цілком. З висоти проступають райони, магістралі, приватний сектор, зелені масиви, промислові території. На інших кадрах місто вже живе вночі: світяться вікна і вулиці, їде транспорт.
І, мабуть, саме ці нічні кадри найкраще пояснюють, чому ця робота давно перестала бути просто грою.
У Cities: Skylines можна вигадати будь-яке місто. Побудувати ідеальні квартали, прокласти інші дороги, замінити старі будинки новими.
Андрій робить майже протилежне. Він витрачає свій час на те, щоб якомога точніше зібрати місто, яке вже існувало. З його неідеальними кварталами, величезним приватним сектором, заводами, знайомими магістралями і транспортними маршрутами.
Те місто, в якому жили, і яке маріупольці досі впізнають з першого погляду.
Парк 50-річчя перемоги
Запорізьке шосе (вид на 23 та 17,18 МКР)
5 МКР (Кальміуський район)
24-27 квартал (Кальміуський район, біля Екстрим парку)
Вид на перетин проспекту Бойка (колишній Проспект Нікопольський) та проспекту Металургів (Кальміуський район)
17, 18, ЖМР "Західний", частково приватний сектор
Фото, використані в матеріалі, надав Андрій Кожушина.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube