«Ти українець, твого тата вб’ють» — таке сьогодні можуть почути у польській школі діти українських біженців. Розмова українською в таксі, громадському транспорті чи магазині дедалі частіше стає приводом для образ, а іноді й для фізичної агресії.
За офіційною статистикою, лише за перше півріччя 2026 року громадяни України подали у Польщі 180 заяв про злочини на ґрунті ненависті — приблизно на 30% більше, ніж за той самий період торік.
Журналісти видання «Схід NOW» поспілкувалися з українками, які живуть у Польщі з 2022 року, зібрали хронологію нападів та поговорили з польською журналісткою, письменницею і діячкою польсько-українського діалогу Ізою Хруслінською про причини зростання антиукраїнських настроїв.
0629 публікує матеріал із незначними скороченнями та редакційними змінами. Авторка оригінального матеріалу — Ганна Савченко.
«Або переходь на польську, або виходь із машини»
«Схід NOW» записав історії кількох українок, які після початку повномасштабного вторгнення виїхали до Польщі й зараз живуть та працюють у різних регіонах країни.
Одна з жінок розповіла про те, що відбувається у школі її сина:
Ще одна співрозмовниця розповіла про студента у Вроцлаві, якому через українську мову запропонували «валити з Польщі».
За її словами, після таких історій вона та її подруги в публічних місцях іноді переходять з української на російську, бо помітили, що саме українська мова може викликати агресивну реакцію.
Водночас досвід українців у Польщі дуже різний. Серед співрозмовниць видання були й ті, хто не стикався з ворожістю взагалі. Одна українка розповіла про теплі стосунки з полькою, в якої орендує квартиру: господиня допомагає їй далеко за межами звичайних відносин між власником житла та орендарем.
Українці у Гданську святкують День Незалежності України. 24 серпня 2026 рік/ Фото: Генеральне консульство України в Гданську/ Facebook
Від образ — до побиття
Однак статистика та низка резонансних випадків свідчать, що проблема антиукраїнської агресії в Польщі існує.
7 травня у Варшаві група підлітків напала на компанію, серед якої були четверо українців та одна полька. Найбільше постраждав 16-річний Артем з Авдіївки. Його повалили на землю та били ногами по голові. Хлопець отримав тріщину черепа, перелом носа та інші травми і переніс операцію. Одного з його друзів, за даними видання, намагалися скинути з мосту.
Під час нападу лунали антиукраїнські вигуки. Поліція затримала п’ятьох людей віком від 15 до 18 років. Двом повнолітнім висунули обвинувачення, справи неповнолітніх передали до сімейного суду.
4 липня у Вроцлаві напали на 19-річного Володимира, коли він розмовляв телефоном із матір’ю українською. Група молодих людей повалила хлопця на землю та почала бити. У нього діагностували перелом носа і травму хребта.
18 липня в Легниці 26-річна жінка напала на двох 13-річних дівчат, які розмовляли українською. Одну з них вона вдарила кулаком в обличчя. Постраждав також український хлопець, який намагався захистити дітей. За їхніми словами, на запитання про причину агресії жінка відповіла: «Бо ви з України».
26 липня у Вроцлаві конфлікт розпочався після того, як 20-річна українка Настя зробила зауваження чоловікам, які пройшли без черги в магазині. Почувши її акцент, вони почали ображати дівчину. Згодом троє чоловіків напали на неї та її 21-річного хлопця Максима. Обох били руками й ногами, після чого доправили до лікарні.
Двох підозрюваних затримали. Їм інкримінували, зокрема, застосування насильства через національну належність потерпілих.
Ще один резонансний випадок стався 14 серпня в Бидгощі. Двоє дорослих напали на 14-річну українку та її 12-річного брата, які розмовляли українською. За повідомленням українського консульства, дітей ображали, їм погрожували та застосовували фізичну силу.
Поліція затримала 46-річну жінку та 34-річного чоловіка. На ситуацію публічно відреагував і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.
180 заяв за пів року
За даними Головної комендатури поліції Польщі, протягом першої половини 2026 року громадяни України подали 180 заяв про злочини на ґрунті ненависті. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
При цьому йдеться саме про заяви до поліції. Реальна кількість інцидентів може бути більшою, оскільки потерпілі далеко не завжди повідомляють про них правоохоронцям.
Дані польської поліції також свідчать про збільшення кількості справ, пов’язаних із публічними образами чи порушенням особистої недоторканності за національною, етнічною, расовою або релігійною ознакою.
За перше півріччя 2026 року, пише «Схід NOW» із посиланням на польські медіа, було зафіксовано 126 таких інцидентів. За весь попередній рік їх було 193.
Що поляки мають проти українців
Опитування CBOS, проведене на замовлення Dziennik Gazeta Prawna, показало, що головні претензії частини польського суспільства до українців далеко не завжди пов’язані з власним досвідом спілкування з ними.
45,4% опитаних назвали однією з головних причин погіршення ставлення суперечки навколо Волинської трагедії та історичної політики. 36,4% — соціальні виплати українцям.
Водночас лише 17,8% респондентів послалися на власний негативний досвід спілкування з українцями, а 7,6% узагалі не погодилися з твердженням, що ставлення поляків до українців погіршилося.
Ще одне дослідження — «Ми не дома», проведене польським Інститутом політичної критики, — було присвячене тому, як законодавчі зміни та політична риторика впливають на становище українців.
Автори дослідження Олена Бабакова та Пшемислав Садура провели 25 глибинних інтерв’ю у Варшаві та Мазовецькому регіоні.
Серед претензій, які звучали у розмовах, — нібито привілеї українців у чергах до лікарів, доступ до PESEL та соціальних програм.
Лунали й нарікання, що українські біженці «недостатньо бідні»: українки ходять до перукарень, гарно одягаються, а українці їздять дорогими автомобілями.
При цьому часто не враховується очевидний факт: значна частина українців у Польщі працює, заробляє гроші та сплачує податки.
«Польща зараз дуже сильно поляризована»
Польська журналістка, письменниця та активна учасниця польсько-українського діалогу Іза Хруслінська наголошує: не можна говорити про ставлення «поляків» до українців як про щось єдине.
Дослідники Пшемислав Садура та Славомір Сераковський звертають увагу й на вплив політичної риторики: у фокус-групах люди часто повторювали тези, які звучали у передвиборчих кампаніях польських політичних сил.
На думку Ізи Хруслінської, відповідальність за посилення антиукраїнських настроїв значною мірою лежить на політиках.
При цьому вона наголошує: політична риторика не означає, що так само думає все польське суспільство. Значна частина поляків не підтримує антиукраїнських настроїв і продовжує активно допомагати Україні.
Іза Хруслінська
Чи варто українцям їхати з Польщі
Іза Хруслінська переконана: українцям не потрібно через це залишати Польщу, хоча найближчим часом ситуація навряд чи буде простою.
У польських містах продовжують збирати допомогу для Сил оборони України, проходять проукраїнські акції. У Сопоті, Вроцлаві та Гданську місцеві органи самоврядування ухвалювали резолюції на підтримку українців.
Водночас є й інша частина суспільства, яка дедалі голосніше вимагає обмежень для українців або їхнього виїзду з країни.