Замість Маріуполя — дві доби з дитиною у так званій зоні депортації та очікування зворотного рейсу. Саме так завершилася поїздка маріупольки Тетяни через аеропорт Шереметьєво. Після російської «фільтрації» її з дитиною не пропустили до РФ.
Що саме стало підставою для відмови, у таких випадках люди часто не знають. У Шереметьєво перевіряють не лише паспорти. Російських силовиків цікавлять телефони, листування, контакти, банківські операції та відповіді на запитання про війну й українську владу. Водночас єдиного оприлюдненого переліку критеріїв, за якими людину пропускають або розвертають, немає.
Для маріупольців ризик такої перевірки — не абстрактний. В окупованому місті в них залишаються рідні, житло, могили близьких. Люди їдуть до Маріуполя, щоб побачити батьків, перевірити, чи вціліла квартира, оформити спадщину або документи.
Додатковий тиск створює політика окупаційної адміністрації, яка масово вносить квартири, будинки, гаражі та комерційні приміщення до списків так званого «безхазяйного» майна.
Власників змушують особисто доводити свої права за російськими правилами. Тож людина, яка виїхала з окупованого міста на підконтрольну Україні територію чи до Європи, щоб урятуватися від війни, тепер змушена повертатися через російський прикордонний контроль. І там їй можуть відмовити у в’їзді через погляди, листування або контакти в телефоні.
Чому дорога веде до Шереметьєво
Із 16 жовтня 2023 року Росія обмежила в’їзд громадян України, які прибувають із третіх країн. Уряд РФ залишив для них лише два пункти пропуску: московський аеропорт Шереметьєво та автомобільний пункт «Лудонка» у Псковській області. Для тих, хто подорожує літаком, Шереметьєво стало єдиним дозволеним пунктом в’їзду. Обмеження не поширюються лише на окремі категорії дітей до 14 років. Про це йдеться в офіційному повідомленні Мінтрансу РФ.
На сайті аеропорту ця процедура називається звичайним прикордонним контролем. Окремого розділу про «фільтрацію» там немає. Немає також переліку запитань, правил перевірки телефонів, максимального часу очікування чи критеріїв, за якими людині дозволяють або забороняють в’їзд.
Фактично український пасажир дізнається про процедуру вже після прильоту — або заздалегідь із розповідей тих, хто проходив її раніше.
Анкета, телефон і розмова з ФСБ
Зі свідчень пасажирів і матеріалів судових справ можна відтворити лише загальну схему. Після паспортного контролю українців направляють до окремої зони очікування. Вони заповнюють анкету, здають відбитки пальців, фотографуються, передають на перевірку телефони та іншу електроніку, а потім проходять співбесіду.
У 2023 році Радіо Свобода отримало копію анкети, що складалася з 33 запитань. Людей розпитували про родичів, сторінки в соцмережах, участь у політичних рухах, службу в армії чи правоохоронних органах, контакти з українськими спецслужбами, ставлення до української влади та російського вторгнення. Під час подальшої розмови відповіді з анкети потрібно було пояснювати.
Зона відпочинку для українців, які очікують фільтрації. Аеропорт Шереметьєво/ Фото Радіо Свобода
Автори відео в соцмережах також перелічують політичні запитання, які, за їхніми словами, ставлять під час співбесіди. Однак єдиного оприлюдненого сценарію такої розмови немає: зміст і тривалість перевірки можуть залежати від конкретного пасажира та співробітника ФСБ.
Як така співбесіда відбувається на практиці, у квітні 2026 року розповіла виданню «РІА Південь» 20-річна мешканка Мелітополя. У березні вона летіла з Праги через Белград до окупованого міста, щоб доглядати хвору бабусю. Раніше її батькові відмовили у в’їзді до Росії, тому, за словами дівчини, поїхати могла лише вона.
У Шереметьєво в неї забрали паспорт, зняли відбитки пальців, сфотографували, записали паролі від телефона й планшета та передали пристрої на перевірку. Під час двогодинної розмови двоє співробітників ФСБ запитували, чому вона «чистила» телефон, розпитували про ставлення до війни та української влади, переглядали особисті фотографії й цікавилися її стосунками з хлопцем.
Дівчину також запитали, чи готова вона записати на камеру заяву на підтримку так званої «СВО» і проти української влади. Загалом у зоні перевірки вона провела близько десяти годин. Зрештою її пропустили.
Кого перевіряють прискіпливіше
Раніше в розповідях про Шереметьєво часто фігурували літні люди. Одне подружжя намагалося потрапити на окуповану Луганщину, де в них залишився невеликий будинок. Жінці дозволили в’їзд, а її 87-річного чоловіка розвернули. Чому саме він нібито становив загрозу Росії, ніхто не пояснив. Рідні навіть не знали, чи повернулося подружжя назад разом, чи літніх людей розділили.
У пасажирських чатах з’являлися й інші схожі історії: про відмови пенсіонерам, людям з інвалідністю, тим, хто їхав доглядати хворих родичів або рятувати житло. Деякі пасажири припускали, що російські силовики підозрювали літніх українців у намірі повернутися не лише додому, а й за російськими пенсіями та соціальними виплатами. Підтвердити існування такого критерію неможливо.
У розповідях українців, оприлюднених у 2026 році, дедалі частіше з’являється інша група ризику — чоловіки призовного та мобілізаційного віку. Особливо прискіпливо можуть перевіряти тих, хто служив в армії або правоохоронних органах, має військових серед родичів чи знайомих або не може переконливо пояснити, чому виїхав з України і навіщо повертається. Родинам навіть радять розкладати речі по різних валізах: дружину з дітьми можуть пропустити, а чоловіка — залишити в зоні перевірки і згодом депортувати.
Одна з таких історій сталася з мешканцем Мелітополя. Під час співбесіди у Шереметьєво його запитали, чи планує він отримувати російський паспорт і воювати за Росію. Чоловік відповів, що хоче повернутися додому, але йти до російської армії не збирається. Після цього йому відмовили у в’їзді. За його словами, на прощання співробітник сказав: «Тоді ви нам не потрібні».
Ім’я чоловіка не оприлюднювали, а незалежно перевірити цю історію неможливо. Проте вона показує, наскільки далеко співбесіда може виходити за межі звичайного прикордонного контролю.
Це не означає, що літніх людей тепер перевіряють менше. Їм і далі відмовляють, іноді навіть без співбесіди. Проте коло тих, кого російська система вважає небажаними або на кого намагається тиснути, розширюється. Для чоловіків до ризику відмови додається ризик тиску: від них можуть вимагати отримати російський паспорт, стати на військовий облік або погодитися на службу в армії держави, яка окупувала їхній дім.
Телефон як головний доказ
Окрему увагу під час перевірки приділяють цифровому життю людини. Правозахисний проєкт «ОВД-Інфо» проаналізував 30 судових справ щодо відмов українцям у в’їзді. У телефонах шукали критику російської влади, підписки на Володимира Зеленського та українські медіа, контакти військовослужбовців ЗСУ, фотографії, історію переглядів YouTube і листування.
Підозрілим може стати навіть порожній телефон. «ОВД-Інфо» знайшов понад десять справ, у яких російські силовики звертали увагу на видалені повідомлення, застосунки, контакти або очищену історію пошуку. Тобто популярна порада «почистити телефон» не гарантує проходження перевірки й сама може бути витлумачена як спроба щось приховати.
Правозахисники також зазначають, що вимога розблокувати телефон не оформлена як окрема прозора процедура. Формально пасажир сам надає доступ до пристрою, але на практиці люди бояться, що відмова показати листування автоматично закриє їм в’їзд.
Навіть після успішного проходження фільтрації можуть виникнути нові ризики. У травні 2026 року молодий чоловік, який повернувся до Мелітополя через Шереметьєво, помітив у Telegram незнайомий активний сеанс. Під час фільтрації його телефон кілька годин перебував у руках російських силовиків. Згодом чоловік дізнався, що схожі сторонні підключення виявили й деякі його знайомі, які проходили перевірку приблизно в той самий час.
Встановити, хто саме отримав доступ до акаунтів, неможливо. Однак після такого втручання людина вже не може бути впевненою, що її телефон і листування залишилися захищеними.
Те, що йдеться саме про перевірку політичних поглядів, визнає і російська сторона. У жовтні 2024 року представник ФСБ розповів російському державному телеканалу, що серед пасажирів виявляють людей, які «активно симпатизують» українській владі, а під час ухвалення рішення оцінюють їхнє «лояльне ставлення до російської держави». Він також підтвердив перевірку телефонів і ноутбуків.
Російська влада називає це заходами безпеки. Але її ж пояснення свідчать: предметом перевірки є не лише особа пасажира, документи чи можливі правопорушення, а й політичні переконання.
Ще один показовий випадок описала SOTAvision. За словами мешканки Запоріжжя, в Шереметьєво майже всіх пасажирів одного рейсу не пропустили до Росії після так званих фільтраційних бесід. У літаку було близько ста людей. Після перевірки в’їзд дозволили лише десятьом, решті заявили про “ризик нанесення загрози Російській Федерації”.
Жінка розповіла, що влітку вже прилітала цим маршрутом, щоб побачити рідних у Запоріжжі, і тоді пройшла перевірку без проблем, попри роботу на державній службі України. Цього разу рішення було іншим. За її словами, серед тих, кому відмовили у в’їзді, були жінки з дітьми. Людей залишили чекати зворотного рейсу в транзитній зоні, без можливості нормально отримати їжу й воду.
Інша пасажирка, Дар’я, розповіла, що під час “фільтрації” її розпитували навіть про лайки в Instagram. Вона вважає, що саме відповіді на ці запитання могли стати причиною відмови. Дар’я, як і багато інших українців, летіла не до Росії як кінцевої точки, а на окуповану територію, щоб побачити рідних.
Фото SOTAvision
Правила є — але не для самої «фільтрації»
Формальні вимоги для в’їзду існують. Російські нормативні акти визначають дозволені пункти пропуску, перелік документів, порядок паспортного та міграційного контролю, а також збір біометричних даних.
Із 30 червня 2025 року в Росії також діє експеримент із попередньою реєстрацією безвізових іноземців через застосунок ruID. У квітні 2026 року його продовжили до 31 грудня 2027 року. За поясненнями порталу «Госуслуги», заяву потрібно подати не раніше ніж за 90 днів і не пізніше ніж за 72 години до в’їзду. У разі екстреного лікування, тяжкої хвороби або смерті близького родича — не пізніше ніж за чотири години. В анкеті вказують документ, мету і строки поїздки, а також регіони, які людина планує відвідати.
У соцмережах статус перевірки в ruID іноді трактують як попередній дозвіл на в’їзд. Таке пояснення, зокрема, дає автор TikTok-акаунта «Маріупольський юрист».
Однак із російських нормативних актів випливає інше. Статус у ruID лише показує, що під час попередньої перевірки в базі МВС не виявили вже ухваленого рішення про заборону в’їзду. Ця інформація має довідковий характер: у застосунку можуть не відображатися інші підстави, через які людині відмовлять уже на кордоні.
QR-код також не є дозволом на в’їзд і не гарантує проходження фільтрації у Шереметьєво. Остаточне рішення прикордонна служба ФСБ ухвалює безпосередньо в пункті пропуску.
Водночас у відкритому доступі немає відповідей на основні запитання: які саме політичні відповіді можуть стати підставою для відмови, наскільки глибоко дозволено перевіряти телефони та відновлювати видалені дані, скільки годин або діб може тривати очікування і як мають поводитися з дітьми, літніми людьми та пасажирами, яким потрібні ліки. Не пояснено й того, чи повинна людина отримати конкретну причину відмови та як оскаржити рішення після примусового повернення за межі Росії.
За даними «ОВД-Інфо», у разі відмови російські силовики посилаються на загальне положення закону про необхідність захисту безпеки держави або громадського порядку. Об’єктивного переліку загроз у законі немає. Оскаржити рішення можна в суді, але більшість позивачів, чиї справи вивчили правозахисники, програли.
Деяким українцям після такої перевірки забороняли в’їзд на десятки років. В одному з описаних випадків жінка їхала відвідати могили родичів та оформити спадщину померлого чоловіка. Через листування і контакти в телефоні російські органи закрили їй в’їзд до 2044 року.
Скільки людей не пропустили
Найповніші оприлюднені цифри датовані квітнем 2025 року. Представниця прикордонної служби ФСБ Оксана Міщенко заявила в ефірі російського державного телеканалу, що з 16 жовтня 2023 року до Шереметьєво прибули понад 135 тисяч громадян України, а близько 30 тисяч із них не пройшли перевірку. Її слова наводило російське видання «Милосердие».
Із цих даних випливає, що в’їзд дозволили орієнтовно 105 тисячам людей. Частка відмов становила близько 22% — тобто не пропускали приблизно кожного п’ятого пасажира з українським паспортом.
Це цифри російської прикордонної служби, незалежно перевірити які неможливо. ФСБ не оприлюднила методику підрахунку, не пояснила, чи враховувалися повторні спроби тих самих людей, і не розподілила відмови за віком, регіоном походження або причиною.
Новішої публічної статистики саме про результати фільтрації знайти не вдалося. Російські дані про перетин кордону повідомляють лише про тих, хто в’їхав. Так, у 2025 році російська статистика зафіксувала 32 570 в’їздів громадян України, із них понад 31 тисячу — повітряним транспортом. У першому кварталі 2026 року повідомлялося про 5 641 в’їзд, понад 5,5 тисячі з яких відбулися авіатранспортом.
Однак ці показники не можна називати кількістю людей, які пройшли фільтрацію у Шереметьєво. У статистиці немає даних про відмови, не виокремлено, через які саме пункти пропуску відбувався в’їзд, і не пояснено, чи йдеться про унікальних людей або загальну кількість перетинів кордону.
Соцмережі замість офіційної інструкції
Інформаційний вакуум заповнюють соцмережі. Наприклад, станом на липень 2026 року в Telegram-каналі «Шереметьєво — ФІЛЬТРАЦІЯ» було понад 38 тисяч учасників. Люди шукають там свіжі розповіді про черги, запитання, відмови та можливі причини рішень ФСБ.
Паралельно з особистими історіями з’являються платні консультації, реклама посередників і відео з обіцянками «підготувати» людину до перевірки. Проте універсального набору правильних відповідей немає. Те, що не викликало запитань в одного співробітника, інший може визнати підозрілим.
Тому розповіді користувачів важливі як свідчення про практику, але їх не можна сприймати як правила. Так само видалене листування, новий телефон чи заповнена анкета в ruID не дають гарантії в’їзду.
Шереметьєво як продовження окупаційного контролю
Для маріупольців Шереметьєво стало ще одним бар’єром між ними та власним містом. Росія спочатку зруйнувала й окупувала Маріуполь, запровадила свої правила для житла, документів і спадщини, а потім залишила для громадян України один повітряний коридор, де вони мають доводити політичну «лояльність».
Людина може витратити гроші на складний маршрут через третю країну, прилетіти з дитиною, провести багато годин або кілька діб в очікуванні — і бути відправленою назад без зрозумілого пояснення. Водночас у Маріуполі можуть залишатися її батьки, могили близьких або квартира, яку окупаційна адміністрація вже внесла до списку «безхазяйних».
Головна проблема цієї системи не лише в суворості перевірки, а й у відсутності прозорих правил. Пасажир не знає, які дані про нього вже зібрані, що саме стане причиною відмови, скільки триватиме перевірка і чи матиме він реальну можливість оскаржити рішення.
За таких умов Шереметьєво працює не просто як прикордонний пункт. Це механізм політичного відбору, за допомогою якого російська держава продовжує контролювати мешканців окупованих українських територій навіть тоді, коли вони перебувають за межами Росії.