Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Вадим Задунайський вважає, що створення так званих «козачих класів» на окупованій Донеччині є продовженням давньої російської імперської політики, спрямованої на переписування української історичної пам’яті та мілітаризацію дітей.
Про це він сказав у коментарі виданню 62.ua
Нагадаємо, з 1 вересня у школах тимчасово окупованих Донецька, Макіївки, Докучаєвська та Маріуполя для учнів п’ятих класів планують запровадити «козачий компонент» у системі освіти. Окупаційна влада заявляє, що він включатиме не лише ідеологічне виховання, а й початкову військову підготовку.
На відміну від «Юнармії» та інших парамілітарних організацій, де заняття проводяться поза навчальним часом, «козачі класи» стануть частиною обов’язкової шкільної програми. Крім того, дітей планують забезпечити спеціальною формою для «урочистих та парадних заходів».
Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Вадим Задунайський
За його словами, Росія вже використовувала контрольовані “козацькі” структури під час окупації Криму та гібридного вторгнення на Донбас у 2014 році. Ідея так званого «реєстрового козацтва» активно просувалася Кремлем ще з середини 1990-х років після указу Бориса Єльцина про державний реєстр козацьких організацій.
Історик наголошує, що створення «козачих класів» на окупованій Донеччині має кілька цілей. Насамперед — витіснення української історичної пам’яті та інтеграцію дітей у простір “русского міра”.
На його думку, особливо небезпечним є те, що російська влада націлилася саме на дітей 11–12 років, коли активно формуються світогляд і базові уявлення про історію та державу.
Водночас він закликає Україну активніше використовувати власну козацьку спадщину як елемент національної стійкості та історичної пам’яті.
Запорізькі козаки на Донеччині: історична довідка
Ще у XVІІ сторіччі землі Донеччини та великої частини Луганщини опинилися під владою Війська Запорозького Низового, яке підпорядковувалося Гетьманщині — Українській козацькій державі.
У 1711 році, Росія, після поразки у війні з Туреччиною, за умовами Прутського миру відмовилась ні тільки від влади над Запоріжжям, і від своїх фортець Азова і Таганрога. Перед тим, як покинути фортеці, росіяни їх зруйнували, але турки відновляти Таганріг не стали, а передали його з навколишніми землями під юрисдикцію Запорізької Січі.
На узбережжі Азовського моря простягалася Єланецька паланка (за річкою Грузький Єланчик, що зараз в Донецькій області, неподалік від кордону з Росією). До складу паланки входили землі від цієї річки на заході до ріки Єї на південному сході (нині Краснодарський край Росії).
У 1743 році було створено спеціальну комісію, на яку покладені обов’язки детально вивчити причини цих суперечок і провести розмежування земель Війська Донського і Запорозького. Комісія працювала цілих три роки, але ухвалила рішення, звісна річ, на користь донських козаків. Згідно з Сенатським указом 1746 року кордон між двома козацькими республіками встановлювався по р. Кальміус. Таким чином Єланецька паланка ліквідовувалася, її землі віддавалися донським козакам, разом з залишками Азова і Таганрога, які через кілька десятиліть було відбудовано і передано до російської воєнної адміністрації.
Після поділу 1746 року, найсхіднішою паланкою Запорізького війська ставала Кальміуська паланка, адміністративний центр якої був на козачому форпості Домаха, в межах сучасного Маріуполя. Тут знаходилися адміністрація, суд, торгові крамниці та ремісничі майстерні. На території сучасного Донецька знаходилися козацькі хутори Крутогорівка та Олександрівка.
У 1775 році після ліквідація Запорозької Січі на території Кальміуської паланки царський уряд створив дві губернії (Новоросійську — на правому березі Дніпра й Азовську — на лівому).
Читайте також:
Окупанти вводять «козачі класи» у школах Маріуполя
У Маріуполі школярів переодягнуть у спецформу та готують до «козачих парадів»