Навесні 2014 року Донецьк майже два місяці виходив на проукраїнські мітинги. Попри тиск, пропаганду та загрозу насильства, тисячі людей намагалися довести: місто — це Україна. Останнім таким виступом став марш 28 квітня, який завершився жорстоким розгоном.
28 квітня у центрі Донецька зібралися кілька тисяч людей на мітинг «За єдину Україну». Колона рушила містом із прапорами, піснями та гаслами — це була ще одна спроба публічно заявити про українську позицію міста.
Донеччанин Віталій Овчаренко, який сьогодні служить у війську, згадує той день як момент, коли стало зрозуміло — відкритий спротив у місті закінчується.
Фото Віталія Овчаренка/ Facebook
За його словами, напад був організованим і спрямованим проти всіх учасників маршу. Людей били за сам факт присутності, за прапори і символіку.
Фото Сергія Ваганова/ Facebook
Він також підкреслює, що правоохоронці не втручалися в події, попри масштаб насильства.
Під час нападу частина учасників намагалася стримати агресорів і дати іншим можливість відійти. Найбільш організовано діяли ультрас донецьких футбольних клубів.
Фото Zaboy/ Facebook
Овчаренко наголошує, що саме вони фактично стали єдиною силою, яка намагалася захистити людей у той момент:
Він окремо говорить про роль цих людей у тих подіях і після них:
За його словами, для багатьох із них той день став лише початком тривалого спротиву:
Фото Сергія Ваганова
Сам мітинг 28 квітня Овчаренко називає останньою відкритою спробою відстояти український Донецьк.
Віталій Овчаренко впевнено наголошує: Донецьк не був пасивним і не прийняв окупацію без бою.