Чотири роки в Дніпрі працює хаб "Доброго ранку, ми з Маріуполя", створений волонтерами та Маріупольсько єпархією ПЦУ. Митрополит Донецький та Маріупольський Сергій служить в цьому хабі весь цей час і збирає історії переселенців - тисячі історій болю, втрат та страждань.
Ось одна із таких історій, яку володика розповів на своїй сторінці у Фейсбуці.
За чотири роки у Дніпрі, працюючи разом з волонтерами в одному з найбільших хабів України, я побачив тисячі історій. І багато з них назавжди залишаються в серці.
Хочу поділитися однією з них.
Кілька днів тому на видачу продуктових наборів прийшли мама та її 8-річна донечка — переселенці. Здавалося б, звичайна ситуація… Але внаслідок війни жінка втратила здатність чітко говорити. Слова тягнулися , мова була майже нерозбірливою. Наші реєстратори ставили запитання, на які потрібно відповідати точно, і спочатку було дуже складно.
І тут сталося маленьке диво.
Дівчинка дивилася на маму — і перекладала. Вона розуміла кожен її погляд, кожен жест, кожен звук. Вона була її голосом. Маленька, тендітна дитина стала єдиним містком між маминим болем і нашим розумінням.
Ми всі мовчки спостерігали й дивувалися: як любов між мамою і донькою творить справжні дива. Іноді люди не чують одне одного, навіть коли їм повторюють тисячу разів. А тут — без слів, але з повним серцем.
Ми видали родині продуктовий набір, а моя помічниця від усього нашого колективу подарувала цій маленькій українці іграшки та смачні подарунки. Радість дитини була безмежною — вона стрибала від щастя і разів десять сказала «дякую» кожному з наших волонтерів.