Незалежна російська дослідницька структура РКПК «ДОВОД» провела серію лабораторних аналізів води з кранів у Донецьку — у Будьонівському, Калінінському та Ленінському районах. Випробування виконали дві акредитовані лабораторії: «ГИЦ ПВ» та «МОС ЭКО-КЛИН». Результат виявився однозначним: подана мешканцям вода не відповідає СанПіН і не може вважатися питною.
0629 отримав у своє розпорядження результати цих досліджень.
У всіх зразках зафіксовано системні відхилення. Мутність у різних точках міста становила від 3,6 до 5,5 ЕМФ при нормативі 2,6 — у деяких випадках це подвійне перевищення. Запах води оцінено у 3–5 балів при нормі 2, причому в протоколах вказано «запах виражений». Присмак — 3 бали, також вище допустимого рівня. У частині проб кольоровість сягала 26 градусів при нормі **20». Окремі показники заліза доходили до 0,31–0,33 мг/дм³ при верхній межі 0,3 мг/дм³.
У підсумковому акті лабораторія прямо зазначила:
Фактично йдеться про рідину, якість якої набагато ближча до технічної, а не до питної води.
Попри ці офіційні висновки, окупаційна адміністрація Донецька вже тривалий час звітує про «наукові рішення» у сфері водопідготовки: створені комісії, робочі групи, «академічні» ради, презентуються антрацитові сорбенти та інші «інновації». Заявляється, що міська мережа отримує «очищену» воду, підготовлену за сучасними технологіями.
Проте матеріали дослідження демонструють протилежне. Замість стабільної водопідготовки — деградована система, яка не забезпечує навіть базового очищення. Вода має сильний запах, сторонній присмак і підвищену мутність — типові характеристики для неочищеної або погано очищеної води з перебоями технологічного циклу.
Важливо, що всі ці відхилення зафіксовані не в окремих точках, а в усіх районах, де проводився відбір проб. Це свідчить: проблема не локальна, а загальноміська, і пов’язана з усім циклом водопостачання — від джерела до труб.
Поки окупаційні структури на словах «модернізують» систему, незалежні аналізи показують, що мешканці Донецька отримують воду, яка за нормативами не є питною. Презентації, комісії та гучні обіцянки не замінюють реальної інфраструктури, а результатом цього стає те, що люди користуються рідиною, якість якої лабораторії називають неприйнятною.
Нагадаємо, після 2014 року система водопостачання Донецька працює в режимі постійних обмежень. Місто традиційно отримувало воду з каналу Сіверський Донець — Донбас, однак через бойові дії, зношеність мереж і відсутність належного обслуговування стабільність подачі різко впала.
Починаючи з 2022 року, ситуація ще більше ускладнилася — окремі ділянки каналу опинилися пошкодженими, а насосні станції працюють нерівномірно. У місті регулярно виникають перебої з тиском, а вода подається за графіками або із значними перервами.
На тлі дефіциту води окупаційна адміністрація заявляла про «альтернативні джерела» — зокрема про використання підземних горизонтів та промислових вод. Проте стан інфраструктури, відсутність модернізації та деградація очисних споруд призвели до суттєвого погіршення якості води в мережі. Зношені труби, корозія, аварійні ділянки та дефіцит реагентів для водопідготовки стали хронічною частиною системи.
Протягом 2023–2025 років окупаційні органи неодноразово анонсували створення «наукових рад», запуск нових «систем фільтрації», застосування антрацитових сорбентів та участь у «пілотних проєктах» з очищення води. Однак у реальності ці рішення не супроводжувалися модернізацією насосних станцій, реконструкцією очисних споруд чи ремонтом трубопроводів.
Результатом стало те, що більшість районів Донецька отримують воду, яка за фізико-хімічними показниками суттєво відрізняється від нормативів. Це створює ризики не лише для комфорту мешканців, але й для їхнього здоров’я, оскільки вода в мережі часто не відповідає базовим вимогам гігієни та безпечності.
Читайте також: Тарифи ростуть «поступово»: окупаційна влада ДНР анонсувала нове подорожчання комуналки з 2026 року