Наталя Сапліна все життя працювала в маріупольських лікарнях. Вона закінчила в 1982 році Донецький медичний інститут та одразу потрапила в Маріуполь. Працювала гастроентерологом, потім стала завідувачкою гастроентерологічного відділення і нарешті очолила міську лікарню №2.
І все в її житті було добре, поки не трапилась «руська весна». Донецьк був окупований, і обласна адміністрація була вимушена створювати обласні установи в інших містах регіону. Так було ухвалене рішення створити на базі маріупольської лікарні №2 обласну клініку інтенсивного лікування, тому що це найбільша, після донецьких, лікарня у регіоні.
Наталя Сапліна готувала лікарню до нового статусу, але коли реорганізація відбулась, керівництво обласного департаменту охорони здоров’я вирішило призначити на посаду головного лікаря не Наталю Сапліну, а іншого лікаря – Ларису Голубченко. Остання була молодше, прогресивніше, при цьому мала великий досвід керування та менеджменту, бо декілька років очолювала департамент охорони здоров’я Маріупольської міської ради. Тож Сапліної довелось піти.
Вона не розгубилась. Очолила поліклініку №4. Але це, звісно, був не той масштаб, не ті гроші і можливості. Тож жінка образилась. Її не втішила навіть велика реконструкція поліклініки, яку розпочала місцева влада.