Марія М. спочатку боролась за життя свого сина, а коли він помер під час бойових дій через брак ліків і медичної допомоги, рятує його могилу. Сьогодні жінка розповіла, що окупаційна адміністрація відмовила їй в допомозі на поховання.
Син Марії, Серафим, мав інвалідність. З перших днів, як він народився, вона боролася за нього. І це стало сенсом її життя.
Коли почалась війна, Марія хотіла евакуюватись, але вона не мала можливості вивезти сина в інвалідному візочку. І вони залишились в Маріуполі.
30 березня хлопчик помер. Не через бомби, але через війну. Серафима не стало, бо в Маріуполі не залишилось ліків, які були важливі для його життя, а також лікарів, які допомагали хлопцю отримувати лікування.
Жінка сама ховала сина на кладовищі. Не у дворах чи вздовж дороги, а саме на кладовищі. Але 4 серпня Марія дізналась, що могилу її сина розкопали, тіло дістали і відправили на ексгумацію.
З цього дня почалося її персональне пекло. Треба було знайти тіло дитини серед тисяч непізнаних тіл в морзі. Отримати довідки, дозвіл від прокуратури на поховання тощо.
Нарешті вона зібрала необхідні папірці. Поховала сина вдруге. І стала охороняти могилу сина, щоб її не потурбували знову.
Коли Марія отримала в окупаційному загсі довідку про те, що її дитина померла, їй сказали, щоб жінка йшла до управління соціального захисту за місцем проживання і отримала там допомогу на поховання. Але там Марії відмовили.