Руслан Шилов протягом року був героєм серії публікацій на нашому сайті. "Щоденник ампутанта" - так він зажадав колись називати цю серію. Хлопець через хворобу залишився без ноги, майже втратив зір. Проте він не здався. Він радів життю і розповідав іншим, молодим людям зі схожими проблемами, як не втрачати оптимізм і жагу до життя.
Його поради надихали, комусь - допомагали.
Читайте: Как потерять ногу и зрение, но не мечту. История мариупольца Руслана Шилова
Зараз допомоги потребує він сам.
Руслан зумів вибратись із заблокованого Маріуполя. Але він втратив все, що мав. І для того, що почати нове життя і почати заробляти на нове життя, йому потрібно більше, ніж іншим, через стан здоров'я.
Свій крик про допомогу він написав в своєму Фейсбуці. Ми публікуємо цей текст повністю.
Якщо у вас з'явиться бажання допомогти - пишіть ему в особисті повідомлення.
"Меня зовут Руслан Шилов. Я жил в городе Мариуполь, Украина.
Я инвалид 2 группы. С 1993 года я живу с диабетом 1 го типа (28 лет) . В результате не качественного и несвоевременного лечения и профилактики этого заболевания, у меня развилась осложнения. В 2018 году мне ампутировали левую ногу выше колена. Также, после реабилитации я потерял зрение в левом глазу. Мне тяжело найти работу, чтобы обеспечить себе возможность жизни в комфортных условиях. Пенсии в 1934 грн не хватает категорически.
В результате военных действий, я полностью лишился всего имущества. В наш дом (улица Куприна 77) попала ракета. В следствии чего, квартира и все содержимое было уничтожено. Уходя от обстрелов, отсутствия отопления, водоснабжения и возможности нормально питаться, мы выехали из Мариуполя в сторону Запорожья.
