Дорогами Шевченка (ФОТО)

Про цей проект я почув ще минулого року, коли до мене звернувся громадський активіст Полтавщини Володимир Степанюк. Він тоді завершив автопробіг «Останнім шляхом Кобзаря», під час якого представники громадськості Києва, Черкащини і Полтавщини проїхали від Санкт-Петербургу до Канева - дорогою, якою весною 1861 року друзі і соратники Шевченка везли його до останнього притулку згідно з його «Заповітом».

- Наступного року плануємо об’їхати всі населені пункти, в яких побував Шевченко і які зараз існують, - поділився планами Володимир Степанюк. І запропонував взяти участь в новому проекті – проїхати шляхами Шевченка по всій Україні. А це 14 областей, в тому числі й Івано-Франківщина, звідки походив дід Шевченка - учасник знаменитого повстання Коліївщини, першим співцем якого став Тарас Шевченко.

До літа йшла підготовча робота. Нашу експедицію вирішили назвати «Дорогами Кобзаря». Крім місць перебування, на карту наносилися пам’ятники Шевченку, відшукувалися шевченкознавці по маршруту експедиції, зав’язувався зв’язок з бібліотеками і музеями. На місці перебування Шевченка треба було взяти землю, яку планувалося передати музею Кобзаря на його батьківщині – селі Шевченкове Звенигородського району і меморіальному музею в Каневі - останньому притулку національного генія.

Остаточний варіант експедиції виник у другій половині червня. Експедиція поділялася на два етапи - спочатку Полтавщина, потім по можливості - інші області. При підготовці виявилося, що Шевченко найбільше відвідав саме Полтавщину - майже 70 міст, містечок і сіл (зараз залишилось 66 населених пунктів). Навіть рідною Черкащиною Кобзар подорожував менше - близько 50 населених пунктів.

P7180687 [Desktop Resolution]

Полтавщина - 25 сільських районів. В кожному райцентрі планувалося передати бібліотекам «Кобзаря», портрети гетьманів України (подарунок від козаків Полтавщини), книги і диски з фільмом «Тарас Шевченко. Заповіт», знятий у 1992-1997 роках і з фрагментами «Кобзаря» у виконанні відомих артистів.

Учасників експедиції було восьмеро - шість представників громадських організацій Полтавщини - Союз українок, козацтва, і два учасники поза Полтавщиною - голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Жінки-мироносиці» поетеса Зоя Ружин з Києва і автор статті - представник Маріуполя.
На мене було покладено обов’язки фотографа і "літописця".

За 6-денну експедицію ми об’їхали всі 67 населених пунктів Полтавщини, де побував Великий Кобзар. В дорозі з нами подорожував вишитий «Заповіт», який вже подолав минулого року шлях з Санкт-Петербургу до Канева - його привезла Зоя Ружин.

P7190805 [Desktop Resolution]

Наша поїздка отримала назву «Шануймо Кобзаря. Полтавські дороги Тараса Шевченка». За 6 днів ми подолали 2092 км по всіх районах Полтавщини. У кожному населеному пункті на власні очі бачили, як шанують Шевченка в місцях, де він колись був. Таким чином, ми змогли побачити на власні очі стан обізнаності і краєзнавчих знань у місцевих жителів та в якому стані перебувають пам'ятники Кобзарю. А їх на Полтавщині 39. Перший з’явився ще за часів гетьмана Скоропадського - 1918 року, останній за часом поставив у Лохвиці за власні кошти місцевий адвокат та історик Олександр Панченко у 2009 році. Для порівняння: пам’ятників Леніну (який у тій місцевості, як, власне, і в Маріуполі, не був) на Полтавщині понад 220!

Неприємно було бачити, що у Глобинському районі немає жодного пам'ятника Тарасу Шевченку, незважаючи на те, що він був у кількох селах. При тому, що з Глобинщини вийшло 9 лауреатів Шевченківської премії – знані композитори Олександр Білаш і брати Майбороди. Вони могли подбати про пам’ятники Кобзарю на батьківщині.

Далі - більше. Учасників експедиції вразило, що деякі місцеві мешканці не лише не знають, що на їхніх землях був Тарас Шевченко, а й не знають, що в них є пам'ятник поету.

Наприклад, у Пирятині (там знімалася комедія «Королева бензоколонки»). Питали у місцевих, де пам’ятник Шевченку, проте троє перехожих відповіли, що пам'ятника Шевченку в них немає! І тільки четверта перехожа показала, де він знаходиться. До речі, маріупольська дійсність подарувала мені таку прикмету: якщо спитаєш дорогу і тобі скажуть, що такого будинку (або закладу чи пам’ятника) тут немає, то треба уважніше приглядатися навкруги - обов’язково через кілька метрів буде потрібний тобі об’єкт. Так і в Пирятині - пам’ятник Шевченку виявився в центрі міста ...біля міського стадіону і районної лікарні.

Незважаючи на казкові краєвиди за вікном автобуса, важко було дивитися на шевченківські місця. Знаменитий палац у Мар’янівці, де Шевченко написав «Великий льох», майже повністю зруйнований. І блюзнірством виглядає на облупленій стіні палацу меморіальна дошка «Тут перебував Тарас Шевченко».
Палац у Хомутці Миргородського району, пов’язаний з родиною декабристів Муравйових-Апостолів, де кілька разів побував Шевченко, також руйнується, незважаючи на «шефство» над палацом ветеринарного технікуму.

P7180746 [Desktop Resolution]

Про стан доріг взагалі краще помовчати. Їдучи історичними місцями, які могли бути туристичною Меккою, наш автобус часто блукав, бо жодних дороговказів не було - привіт від кучмівських часів, коли з доріг крали таблички. Поновити їх у влади руки не доходять. Плюс карти - це окрема розмова. Дві топографічні карти-двохкілометрівки (в 1 см - 2 км), якими ми керувалися, мабуть, були зроблені для натівських шпигунів - щоб більше блукали. Асфальтні дороги або не позначені взагалі, або позначені як ґрунтовки, в той час коли ґрунтові дороги на карті були позначені, як магістральні.

Учасники експедиції вирішили зініціювати до 200-річчя Шевченка туристичний маршрут «Дорогами Кобзаря», який буде наочним посібником для учнів, студентів і просто зацікавлених власною історією.

P7180657 [Desktop Resolution]

У кожному населеному пункті, де бував Тарас Шевченко, учасники акції передали у місцеві бібліотеки книги та аудіодиски із творами Кобзаря. Загалом, за словами Володимира Степанюка, ми передали літератури на 13 тис. грн. 110 "Кобзарів" надав народний депутат Олег Ляшко. Українське соборне козацтво "Січ" надало набір плакатів "Гетьмани України", свої книги та диски з піснями подарував міський голова Карлівки Володимир Слєпцов. А диски з фільмом і «Кобзарем» записував автор за власний кошт (диски надала голова Полтавської обласної організації «Союзу Українок» Оксана Калиняк).
Депутат обласної ради Михайло Стеценко та фермер Володимир Цешко оплатили автопослуги.

...А взагалі на Полтавщині люди хороші. Нас приймали, годували, надавали нічліг вцілілі сільські інтелігенти - вчителі, літератори. Ось приклад: у рідному селі Леоніда Глібова Веселий Поділ нам вчителі місцевої школи організували екскурсію музеєм і по садибою (де поміщик Родзянко приймав Шевченка), погодували і влаштували концерт.

P7190816 [Desktop Resolution]

Учасники акції побували ще й у Великій Обухівці під Великими Сорочинцями на могилі Капністів - знаного поета Василя Васильовича і його правнуки кіноартистки Марії (цього року її родичами на її могилі встановлено пам’ятник). Нагадаю, що Капністи - вихідці з Греції (острів Корфу).
Також пом’янули знаного письменника Євгена Гребінку, який організував викуп Шевченка з неволі. На його могилу в селі Мар’янівці ми поклали вінок. До речі, Зоя Ружин виявилася неабиякою майстринею з виготовлення вінків з підручного матеріалу - трав, ягід.

Матеріали експедиції ми задокументували. Вони будуть надані народним депутатам, Адміністрації президента, обласній владі. Бо не за горами 200-річчя Тараса Шевченка, яке Віктор Янукович пообіцяв належним чином відсвяткувати.