"Не існує того, що нас роз'єднує..." Маріупольчанка - про День соборності

Найстрашніше для мене, коли людина застигає у своєму залізобетонному світогляді, як муха застигає у тисячолітньому бурштині.

Малою я виховувалась на книжках про війну. Батько дуже любив таку літературу, тому іншої у нас в хаті практично не було. Піонери-герої, командир величезного партизанського з`єднання Сидір Артемович Ковпак - всі вони були для мене, наче близькі родичі. Своєю відданістю радянській ідеології я могла б переплюнути Павліка Морозова. «Чого ви не в партії? –з тривогою вдивлялася я в обличчя своїх бідолашних батьків. - Доця, ми в душі комуністи», - заспокоював мене тато. Я з полегшенням йшла геть, але чомусь ще довго мене бентежив погляд, яким при цьому обмінялися мої батько з матір`ю.

У старших класах я вперше дізналася про репресії в СРСР – і мій світ рухнув, розлетівся на друзки. Я плакала так, як ніколи опісля вже не плакала. Саме тоді я назавжди поховала цього монстра.

вони будуть жерти українське сало і доводити, що такої країни ніколи не існувало, для них українська завжди буде телячою мовою, вони ніколи не визнають Голодомор

Вже на філфаці (в Донецьку!) я дізналася, як нищили мову, про наше розстріляне Відродження та багато іншого. І коли зараз фізично здорова сорокап`ятирічна людина з вищою освітою каже мені, що раніше наша мета була комунізм, а тепер хочеться здохнути, у мене бажання відправити її до психіатра. Таким людям Україна завжди смердітиме гівном, вони будуть жерти українське сало і доводити, що такої країни ніколи не існувало, для них українська завжди буде телячою мовою, вони ніколи не визнають Голодомор. Всі, хто люблять Росію, будуть неабиякими патріотами, а якщо ви, не дай Боже, любите Україну – то для них ви фашист і бандерівець. Сталін для таких – ефективний менеджер, а Бандера – уособлення світового зла. Саме вони, не кліпнувши оком, покличуть у своє рідне місто танки, аргументуючи це тим, що мама не може прочитати українською інструкцію до ліків.

Сьогодні, у день Злуки, я хочу побажати нам усім мудрості, перемоги у цій страшній війні. Я хочу, щоб ми насправді нарешті об`єдналися, бо не існує того, що нас роз`єднує, тільки треба зняти шори з очей. Хочу, щоб ми всі багато подорожували, насамперед рідною країною. І тоді стане зрозумілим, що і на сході, і на заході живуть звичайні люди, які прагнуть кращого життя. Давайте будувати його разом!

Тетяна Швед