О том, что творится в департаменте городского имущества, - в цифрах и фактах (ДОКУМЕНТЫ)

За три последних года сумма поступлений в городской бюджет от сдачи в аренду земель и коммунального имущества не возросла, а сократилась. И это несмотря на рост цен, минималки и пр. Почему так происходит, и кто в ответе за ситуацию - рассказывает представитель партии "Сила людей", активист инициативной группы "Вместе" Петр Андрющенко.

Розвиток. Найулюбленіше слово маріупольської влади. Ми чуємо його за будь-яких обставин. Та попри все – це дійсно вірний напрямок, бо саме сталий розвиток міста має бути запорукою покращення життя пересічних маріупольців.

Але за гарним словом можуть ховатися негарні справи. 

Справа в тому, що задля розвитку міста недостатньо збільшення доходів бюджету. Якими б не були доходи, без ефективного контролю витрат, без їх оптимізації, будь-який бюджет перетворюється в марнотратне проїдання. Але саме про ефективність витрат чомусь сором’язливо відмовчується міська влада.

Напевно ви чули, що у бюджеті Маріуполя 2017 року є велика проблема з бюджетом розвитку. Грошей не вистачає, і це правда. Але це аж ніяк не впливає на витратну бюджетну політику влади – скорочення витрат чомусь перекладають на містян. Та аж ніяк не на себе.

Серед нескінченних департаментів, управлінь та відділів виконавчої влади Маріуполя є один дуже показовий підрозділ, який має не витрачати бюджетні кошти, а навпаки – бути стабільним наповнювачем бюджету. Департамент міського майна – той, що безпосередньо керує комунальною власністю. Оренда, продаж нерухомості – стаття прибутку бюджету у зоні відповідальності Департаменту. Проте і тут починаються питання.  

Станом на 01 січня 2016 року у Маріуполі було 87 вільних комунальних приміщень загальною площею 18 301,17 кв. м. Навесні кількість вільних комунальних приміщень зросла до 104, а площа до 21 059,01 кв. м, за рахунок прийняття відвертого непотребу від ММК імені Зота Ілліча. Цікаво, що саме директор департаменту міського майна під час прийняття запевняв громаду, що кожне отримане від заводу приміщення має потенційного орендаря та все це – прибутки бюджету. Насправді, це виявилось відвертою брехнею та окрім звільнення Метінвесту від орендної плати за землю та податку на нерухомість, які він раніше сплачував до бюджету міста за “подарунки”, нічого позитивного для маріупольців не сталося.

Але найцікавіше відбувається далі. Маріупольська міська рада  бере в оренду 2,85 тис. кв. м за 2,75 млн грн для своїх підрозділів, які нескінченно зростають і в кількості, і за штатом працівників. І це, при наявності більш ніж 21 тис. кв. м власних пустих приміщень. Так, може ці приміщення й не у найкращому стані та не відповідають “суворим вимогам комфорту” чиновників. Але погодьтесь – краще витратити майже 3 млн грн на ремонт власного, аніж на оренду чужого. Це було б логічно та зрозуміло для всіх – депутатів, громади, активістів… Бо вкладати у свою нерухомість – то і є розвиток. А брати за чималі гроші чуже, виключно на виконання власних бажань, то є марнотратство.

Але й це ще не все. Найбільш показова друга частина нашої історії. Як я вже казав, головне завдання Департаменту міського майна, згідно Положення про департамент, це забезпечення доходів бюджету за рахунок оренди та продажу комунальної власності. Саме над цим день і ніч повинні працювати 37 (!) робітників. Але вони мабуть зовсім іншої думки про цілі своєї роботи.

Прості цифри. Надходження до міського бюджету від орендної плати за комунальну власність:

2015 рік – 5 млн. грн.

2016 рік – 5,3 млн. грн.

2017 рік (план) – 4,9 млн. грн.

 На фоні підняття заробітної плати робітникам виконкому це дуже дивно виглядає. Заробляємо більше, а бюджет отримує менше? А де ж ефективність, розвиток? Та тут варто навести й інші цифри. Витрати на утримання Департаменту міського майна у 2017 році складають понад 6 млн грн. Тобто на 1 млн більше, ніж має отримати бюджет від його “роботи”. Та ще цікавіше, що з цих витрат 4,2 млн грн – заробітна плата робітників Департаменту.

Ось і постає просте питання: чи треба платникам податків утримувати 37 осіб, якщо місту від них ніякої користі? Може, міській владі треба переглянути своє ставлення до витрат та почати реальну оптимізацію через скорочення тих, хто тільки “робить роботу”, та стимулювання тих, хто в своїй роботі досягає результату?

Саме приклад роботи єдиного, потенційно прибуткового департаменту є найбільш показовим. Він дає відверту відповідь, чи дійсно розвиток панує в місті.