Мариупольские активисты опубликовали резолюцию митинга против демилитаризации Широкино

Мариупольские активисты опубликовали резолюцию митинга, который проходил второго августа против демилитаризации Широкино.

Об этом на своей странице в соцсети сообщила Мария Подыбайло.

"Ми бачимо коментарі Президента. Але чекаємо нинішні домовленості.
Мені до сказаного ще не зрозуміло, а який юридичний статус робочої групи по Мінську? Хто сказав, що без ратифікації парламентами виконання тих угод хоч хтось може гарантувати?
Ну і ніхто не навів прикладу, коли б історії умиротворення агресора подібним чином зупиняло б апетити останнього. А історії, коли доводилось після подібного "перемир'я" вирішувати значно серйозніші проблеми, -  100%. 

Ну і такої активної позиції Громади теж небагато. Все просто. Нам тут жити. Тому маємо право і обов'язок. Насправді ключова задача - зупинити процес перетворення нас в резервацію. А це можливо. Повірте. І не буде тоді виборів, але натомість може початись справжня громадянська. Це точно...

Повірте, маріупольці і гості роблять послугу Президенту. Він повинен мати аргументи для правильних рішень. І ці аргументи - бажання Громади!

2 серпня 2015 р. 
Маріуполь, площа Свободи

Резолюція мітингу-протесту

Громада Маріуполя, в особі патріотичних організацій, мешканців міста, посадовців, звертається до Головнокомандувача Збройних сил України, гаранта державного суверенітету і територіальної цілісності України, захисту прав і свобод громадян! 
Пане Президенте! Маріуполь – місто, яке разом з військовими обороняють його мирні мешканці. Ми рік живемо в стані війни. Ми хочемо її припинення більше, ніж будь-хто інший! 
Для нас війна не припинялась ні на мить після підписання планів з перемир’я. Ми пережили трагедію Східного масиву, Сартани, надалі тривають обстріли Гранітного, Павлополя, зруйноване Широкіне, під загрозою інші наближені до Маріуполя населені пункти. 
Сьогодні східні рубежі Маріуполя є фактично кордонами підконтрольних Україні територій нашої держави. Тому саме ми, маріупольці, маємо повне право і обов’язок розуміти, яким чином буде реалізовано план демілітаризації. Чи впевнені Ви, що місто не стане черговим об’єктом для захоплення російським агресором? В нас, для кого Маріуполь є рідним містом, немає такої впевненості.

Тому звертаємось з проханням:
1. Приїхати в Маріуполь і разом з представниками Громади побачити на власні очі, де конкретно пройде межа озвученої Вами 23 липня 2015 р. за результатами переговорів в форматі «Нормандської четвірки» буферна зона. Ми чуємо різні, часто суперечливі, варіанти розмежування: і 30-ти, і 50-ти кілометрова зона, і що Маріуполь не входитиме в жодну «буферну зону». Прості розрахунки вказують на те, що Маріуполь входитиме в т.зв. «буферну зону».

2. Пояснити, яким чином патрулюватиметься демілітаризована «буферна зона»? Бо й тут є різні тлумачення можновладців. Ми категорично проти того, аби т.зв. «буферну зону» патрулювали визнані Україною терористичні організації ДНР і ЛНР! Ми проти того, аби спільно з нашими військовими т.зв. «буферну зону» патрулювали військовослужбовці держави, яку міська рада Маріуполя визнала після трагедії на Східному ЖМР державою-агресором! Ми не віримо, що спостережна місія ОБСЄ здатна бути стримуючим фактором через систематичне недотримання домовленостей з боку терористів! 

3. Вимагати від агресора припинення бойових дій відповідно до виконання т.зв. Мінських угод в частині визначення населених пунктів Широкіне і Саханка як підконтрольних Україні територій. Нам не зрозуміло, чому межі т.зв. “буферної зони” відраховуються від середини с.Широкіне, а не від східної околиці с.Саханка? Чому кожні наступні домовленості нагадують повзучу окупацію українських територій? Історія показує, що з агресором не можна домовлятись! Його можна зупинити лише силою. Тим більше, що за час існування Мінських домовленостей Україна не визволила жодного населеного пункту. Натомість – втратила Дебальцеве, аеропорт, під загрозою – Авдіївка і Мар'їнка. 

4. Відведення артилерії і танків неприпустиме в повному обсязі! Ми на своїй землі і зобов’язані захищати ті міста і села, які поки ще підконтрольні нам! Адже кількість обстрілів сектору М зросла якраз після відведення техніки з лінії оборони. Хто нам може гарантувати, що окупанти не підуть в наступ? 

5. З метою отримання повної оперативної картини та комунікації з Громадою та органами влади, призначити повноважного представника Президента в Маріуполі;

6. Пояснити, з якою метою витрачено мільярди грн на зведення 1-ї і 2-ї ліній оборони, якщо в них не буде потреби через відведення військ;

7. Ініціювати відміну внесення поправок до прикінцевих положень Конституції України в частині, що стосується особливого статусу окремих районів Донецької і Луганської областей, а також відмову від п.4. Закону України “Про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей” (т.зв. амністія сепаратистам). Не допустимо створювати з наших територій резервацію! Амністія сепаратистам стане початком справжньої громадянської війни! Кожен має понести покарання за смерті, руйнування, зазіхання на територіальну цілісність нашої держави! Інакше всі ці жертви наших захисників і цивільних громадян будуть марними!

На жаль, надто багато прорахунків в плануванні попередніх оборонних операцій було допущено командуванням досі. Це і є причиною того, що маріупольці хвилюються за безпеку як свого міста, так і всієї України.

Пане Президенте, ми – не вороги і не панікери. Маріуполь – славне місто, яке продемонструвало безпрецедентну згуртованість своїх громадян. Ми відчуваємо відповідальність за долю всієї України. Подивіться на ситуацію нашими очима! Нехай вашими рішеннями керують не намагання світових лідерів якнайшвидше заморозити конфлікт, а інтереси Української держави і її громадян! Ми готові допомогти! 
Заради якнайшвидшої нашої Перемоги! Ми розуміємо, якщо не захистимось самі, то цього не зробить ніхто за нас. В іншому випадку, ми змушені будемо вдаватись до акцій ненасильницької громадянської непокори. Саме патріотично налаштовані маріупольці не хочуть нагнітання ситуації. Нас ніхто не підбурює! Нами ніхто не маніпулює! Ми вийшли на нашу площу, сповнені тривоги за долю міста і України, за життя своїх дітей і захисників!
Почуйте, і Ви отримаєте підтримку свого народу. Найгірший зі сценаріїв — опинитись в протилежних таборах! Сьогодні Україна — це Маріуполь! А Маріуполь — місто, яке обороняється!

Слава Україні!